Українська Служба

Як розвивається освіта в умовах війни

23.06.2025 17:25
Війна — не привід не вчитися. Це якраз найкращий привід вчитися і випереджати ворога. Які виклики зараз стоять перед українськими вчителями та чи має Україна потенціал втримати навантаження війни? Про це розповів керівник Житомирського інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук Ігор Смагін.
Аудіо

Кількість вчителів в Україні невпинно скорочується. І це вже не просто цифри, а реальна загроза для освітньої системи. У програмі «Тема Дня» ведуча Ірина Ящишин обговорила цю проблему з гостем ефіру Ігорем Смагіним: 

Скорочується кількість педагогів в системі освіти України. І це, можна сказати, планомірне скочення до кризи, якщо так критично глянути на це питання. Тому що до війни в Україні працювало трохи більше 430 тисяч педагогів, і ця цифра зменшилась на 85 тисяч. Як із вашої точки зору, із середини професії виглядає ця ситуація?

- Ситуація не виглядає катастрофічною, але вона виглядає не дуже добре, і для цього, зрозуміло, є абсолютно об'єктивні чинники. Це і зменшення кількості дітей, і реальний відтік людей, зміна постійного проживання, життя закордоном, зокрема. І сьогодні якраз Міністерство освіти і науки намагається спільно, до речі, з багатьма громадськими організаціями, міжнародними донорами, зокрема з Організацією економічного співробітництва і розвитку, Світовим банком, ЮНЕСКО, не просто якось оперативно реагувати на всі ці події, а намагатися прогнозувати і відповідно до цих прогнозів робити відповідні висновки. Тут, як приклад, Організація економічного співробітництва і розвитку, буквально два дні тому у Львові проходив великий освітянський всеукраїнський форум, на якому виступав Андрій Шляхер, керівник директорату освіти ОЕСР. І якраз ми про ці речі говорили, і зрозуміло, що це дуже серйозна випадка. Як на нього реагувати? Поки що шукаються варіанти реакції. Зрозуміло, що не існує якоїсь секретної форми успішності тієї чи іншої освітньої системи. Так, наприклад, там у освітніх системах Фінляндії, Естонії, Сінгапуру є багато речей, яких ми можемо захоплюватися. Але не все це воно придатне для того, щоб ми могли запустити на своїй національній платформі і зрозуміти, що це працює. Ну і плюс ще є один такий момент — у нас немає часу на експерименти. Бо освіта вона по суті своїй консервативна, і всі ті зміни, які навіть у радянську добу відбувалися, то спочатку відбувалися якісь експерименти, апробації, потім це все уточнювалося, лише потім воно запускалося безпосередньо масово. А тепер у нас немає часу на довгі експерименти, тобто треба все робити з ходу, деякі речі потрібно робити з коліс. Така реальність. Якби я знав прогноз, що з цим робити, то безпосередньо я би запатентував щонайменше так.


Продовженя цієї розмови слухайте у прикріпленому аудіофайлі