Невидима загроза на кінчику пальця. Сьогодні дитина з доступом до смартфона — не виняток, а радше норма. У Польщі згідно з дослідженням Національного дослідницького інституту (NASK) понад 90% дітей у віці від дев'яти до 17 років щодня користуються Інтернетом, а майже 60% з них мають вільний доступ до мережі без жодного контролю. На перший погляд — це ознака цифрового прогресу, сучасності, відкритості до знань. Проте за цим ховається загроза, яку батьки часто недооцінюють: небезпечний та небажаний контент.
Порнографічні матеріали, сцени насильства, виклики небезпечних «трендів» у тіктоці, вульгарна мова так званих і самозваних інфлюенсерів — все це може вплинути на психологічний стан, розвиток і навіть поведінку дитини. Понад 70% польських дітей віком до 12 років хоч раз натрапляли на контент, який викликав у них страх, зніяковіння або нерозуміння. І що важливо: дуже часто такі матеріали не шукають свідомо — вони підсуваються самими алгоритмами соцмереж.
На жаль, традиційне уявлення про безпеку, мовляв, «мій син розумний — він не клікне», сьогодні не працює. Навпаки — у середовищі, де середній вік входу в соцмережі в Польщі становить 10 років, діти часто випереджають батьків у технічних навичках. Вони вміють приховувати історію переглядів, створювати фіктивні акаунти й обходити блокування. Тим часом батьки — замість активного діалогу — покладаються лише на програмне забезпечення, яке не гарантує стовідсоткового захисту.
Тож що ми як дорослі можемо зробити? Як зменшити ризики і зберегти баланс між довірою та контролем?
Про це говорив гість Першої програми Польського радіо Лукаш Войтасік — представник Фонду «Даємо дітям силу», де він є координатором програми «Дитина в мережі». Це людина, яка вже ось понад двадцять років займається питаннями безпеки дітей і підлітків в Інтернеті. Лукаш Войтасік — розробник та ініціатор багатьох кампаній, присвячених онлайн-безпеці.
Ось, що він каже про шкідливий контент, на який діти та підлітки наштовхуються у світовій павутині:
«Визначення шкідливого контенту охоплює матеріали, які можуть мати негативний вплив на розвиток дитини або викликати у неї тривогу, страх, нерозуміння. Це може бути порнографія, сцени насильства, вульгарні висловлювання.
Те, що є допустимим або навіть нормальним для дорослого глядача, у випадку з дітьми часто становить серйозну загрозу. Наприклад, серіали з маркуванням 18+, які активно рекламують у тіктоці чи соцмережах, — дитину приваблює цікавість, а вже сам контакт із фрагментами такого контенту може бути небезпечним».
Проте до всього цього можна додати й мільйони відео з дурницями, які не несуть жодної цінності, а лише засмічують інформаційний простір. І ще один важливий аспект — пости в соцмережах, які можуть пропагувати небезпечні челенджі або закликати їх робити щось дурне, а часом і небезпечне.
Коротко кажучи, такого контенту надзвичайно багато. І якщо дитина вже має смартфон, то теоретично вона має доступ до всього. Очевидним вирішення проблеми є необхідність встановлення батьківського контролю — це базовий інструмент. Проте цього подекуди замало. Що ще ми можемо зробити, аби мінімізувати або цілковито виключити негативний вплив токсичного інтернет-середовища на розвиток дитини? Експерт радить таке:
«Передусім слід контролювати, який саме контент споживає дитина. Тому що, наприклад, ті ж інтернет-челенджі чи інші матеріали, що можуть стати шкідливими зразками для наслідування, старші підлітки, як правило, здатні розпізнати маніпуляції, вони вже розуміють, що певні речі є постановочними або небезпечними.
Отже, не слід надавати дітям до 13 років доступу до соціальних мереж. Це мінімальний віковий поріг, встановлений у регламентах самих платформ, і це слушна межа. Є дискусії, чи не слід її підвищити, але точно не знижувати. Адже в соцмережах неможливо ефективно фільтрувати контент».
Як бачимо, невідповідний і небезпечний контент в мережі — це величезна загроза, яку складно контролювати. Скажімо, діти в школі дуже швидко обмінюються інформацією. Вони взаємодіють у різних комбінаціях і передають одне одному технічні знання. Дітлахи швидко опановують, як видалити історію переглядів, щоб батьки нічого не побачили. Крім того, вони вже знають, як обійти батьківські блокування.
До того ж, діти прямо кажуть: можна створити другий обліковий запис, «лівий» акаунт, про який батьки навіть не знатимуть. І через нього дитина отримає доступ до будь-якого контенту. Чесно кажучи, діти часто на крок попереду батьків — і це проблема.
Лукаш Войтасік визнає, що з такими труднощами батьківський контроль зіштовхується, але їх не слід абсолютизувати, бо це не зовсім все виглядає так, як здається:
«Це частково стереотип. Є чимало досліджень, які показують, що молодші діти — 9,10,11-річні — не настільки вже добре орієнтуються у технологіях, як це часто вважають.
Щодо програм батьківського контролю — принаймні ті, які я можу рекомендувати, — вони не такі прості для обходу. Так, у соцмережах дитина може мати два профілі — один для "вітрини", а інший, де публікує справжнє.
Саме тому важливо, щоб батьки не просто покладалися на технічні засоби, а й активно спілкувалися з дітьми. Треба разом переглядати телефон, обговорювати, які застосунки встановлено, що там дивляться. І головне — пояснювати: ми не контролюємо тебе, бо не довіряємо, а тому що хочемо захистити».
Проте, як ми знаємо, заборонений плід — найсолодший. Іноді достатньо лише однієї дитини в класі або в компанії, яка «в курсі», яка поширює цікавість, провокує інших на пошук «таємного» контенту. І навіть ті діти, яким батьки все правильно пояснили, рано чи пізно захочуть самі подивитися заборонені речі. Експерт каже:
«Це не зовсім так. Основна проблема соцмереж — не в окремих випадках, а в масовості. Якщо діти постійно гортають стрічки, переглядають відео — тоді з’являються "тренди", які вони починають наслідувати. Особливо, якщо виникає потреба бути "в темі", приєднатися до більшості. Саме тоді шкідливий контент починає проникати в життя дитини.
Проте, якщо дитина щось разово побачила у когось на телефоні чи почула від однокласника і при цьому чула від батьків, що ці речі є небезпечними, що вони не для неї, то ризик значно знижується».
PR1/N.O.