Аліція Малішевська-Полєк написала книжку «Ojczyzna utracona. Historie życia opowiedziane przez członków mniejszości ukraińskiej i łemkowskiej w Polsce». «Втрачена батьківщина. Історії життя, розказані представниками української та лемківської меншин у Польщі» – це особисті історії першого і наступних поколінь виселених українців та лемків в межах операції «Вісла». Часто наша гостя була першою особою, з котрою люди наважилися поділитися своїм досвідом. Щоб представити важливі історичні події з точки зору «звичайної» людини, авторка провела майже 80 наративних інтерв'ю зі старшим поколінням респондентів, які в 1947 році були позбавлені своєї малої батьківщини внаслідок операції «Вісла», та з молодшим поколінням, а саме з онуками депортованих. Намір Аліції Малішевської-Полєк — розкрити відчуття та емоції, які переживали оповідачі у ключові моменти їхнього життя, включаючи Другу світову війну, депортацію та поселення на колишніх німецьких землях, які після Другої світової війни увійшли до складу ПНР (так звані Повернені землі, Ziemie Odzyskane).
«Пам'ятаю, як одна із респонденток розповіла таку історію. Її дідусь, на свята, Великдень чи Різдво, коли вся сім’я збирається разом, часто повертався до подій 1947 року. Він тоді був молодим хлопцем, і ось підійшов до нього польський солдат і сказав, що після цих виселень на польській землі не залишиться ані сліду від українців. Цей хлопець кількадесят років після операції «Вісла» - це вже понад 70-річний дідусь. Він встає з-за столу проголошувати тост. За столом сидить вся його родина, у вишиванках, святкові, розмовляють українською мовою, і він каже: "А все ж, слід після нас лишився. Ми ходимо до церкви, розмовляємо українською мовою, ми є українцями, і українцями залишаємося, ми живемо у Польщі, і цей солдат помилився"», - ділиться однією із зібраних історій Аліція Малішевська-Полєк.
Запрошуємо послухати розмову у доданому файлі
Яна Стемпнєвич