Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (ICMP) оцінює, що у світі зниклими вважаються понад 1 мільйон людей. У Польщі, за даними поліції, щороку подається понад 10 тисяч відповідних заяв. Проте ці люди не завжди зникають без сліду, 90% із них знаходять протягом першого місяця, однак приблизно тисяча залишається серед зниклих безвісти.
Фонд ITAKA вже понад чверть століття допомагає у пошуках зниклих безвісти. Організація підтримує родини, співпрацює з поліцією і намагається проводити профілактичні кампанії. Президентка та засновниця Фонду Анна Юркєвич в ефірі Польського радіо 24 розповіла, що найчастіше зникають маленькі діти через батьківський недогляд. Переважно вони безконтрольно відходять від батьків, і у цьому випадку, їх, як правило, знаходять у перші години після інциденту.
Підлітки тікають з дому або з виховних закладів через бунт і конфлікти. Випадково зникають, наприклад, літні люди з деменцією або особи, що мають психічні чи соматичні захворювання. Фонд ITAKA починає пошук лише тоді, коли є офіційна заява у поліції.
Анна Юркєвич зауважила, що інформація про те, що зголосити про зникнення дорослого можна лише через добу-дві, є поширеним міфом, який походить із кінематографа. Після того як про пошук людини повідомлено поліцію, родичі додають анкету зниклої особи з фото до бази Фонду. Її можна розповсюджувати також і в публічних місцях.
«Ми, мабуть, єдина така велика організація з пошуку, її часто переглядають, наприклад, медсестри в лікарнях чи соціальні працівники. У нас навіть були такі випадки, коли, наприклад, польська медсестра в Нью-Йорку мала пацієнтку з невстановленою особою, і вона знайшла її на нашому сайті. Виявилося, що це саме та пані, яку шукала її родина, котру зареєстрували як зниклу безвісти.
І часто буває так, що коли з’являється хтось бездомний або поводиться дивно, люди на чергуванні перевіряють нашу базу і телефонують до нас. Ми також збираємо таку інформацію від інформаторів, якщо хтось десь бачив цю людину, ми передаємо цю інформацію поліції. Ми не маємо можливості фізично шукати зниклих, діємо інформаційним шляхом, залучаємо громадськість, і будь-яку інформацію, яку ми можемо отримати за конкретним випадком, ми передаємо до поліції», — пояснила Анна Юркєвич.
Приблизно у 5% випадків зникнення людей мали місце або злочин, або суїцид. ІТАКА допомагає родинам зниклих безвісти психологічною підтримкою на всіх етапах пошуку і навіть після його завершення. Визнати зниклу особу померлою можна через десять років з моменту подачі заяви. Проте навіть при оформленні цього статусу, родичі просять Фонд не видаляти її фото з бази, адже не втрачають надії. І буває, що навіть через багато років така справа все ж таки зрушується з місця, хоча і вкрай рідко.
«Траплялися випадки, коли люди ставали жертвами торгівлі людьми і потрапляли у рабство до трудових таборів. Буває також, що хтось, побачивши своє фото в нашій базі, телефонує розлючений, на якій підставі ми публікуємо його зображення? Але саме тому потрібне офіційне повідомлення в поліцію, адже, якщо людину офіційно вважають зниклою, оприлюднення її фото не є протиправним», — додала Анна Юркєвич.
Зголосити до ІТАКИ можна зникнення людини не лише на території Польщі, а й за кордоном, оскільки фонд співпрацює з іншими організаціями європейських країнах (наприклад, Missing Persons International Network czy Missing Children Europe).
Велика частина діяльності ІТАКИ — це саме профілактичні акції. Серед іншого, освітні заходи в курортних містечках, як убезпечити дитину на пляжі. Ще одна присвячена «тихому грибному сезону», бо літні люди часто йдуть по гриби й губляться, бо можуть дезорієнтуватися.
«Варто носити на шиї свисток на випадок, якщо людина загубиться й не зможе кричати. Те саме — у випадку людей з деменцією. Сучасні браслети, розумні годинники можна зняти, але найефективнішими є нашивки з іменем та прізвищем на одязі», — підсумувала Анна Юркєвич.
Польське радіо 24 / Христина Срібняк