27 липня відзначають Міжнародний день самотніх. Цей день я не називаю святом, тому що самотність — це одна з найбільших проблем людства. Самотність призводить до депресії, а навіть — самогубства. Самотність має руйнівні наслідки для здоров’я, самотність, і це повторюють лікарі, є цивілізаційною хворобою сучасності.
Майже кожна четверта доросла людина у світі почувається самотньою. Про це йдеться у дослідженні Meta Gallup, проведеному два роки тому в 142 країнах. У період з червня 2022 року до лютого 2023 року було опитано близько 1000 осіб у кожній зі 142 країн за допомогою телефонних дзвінків та особистих опитувань. Загалом у 79 зі 142 країн рівень самотності серед жінок був вищим, ніж серед чоловіків. Згідно із результатами дослідження, рівень самотності був найвищим серед людей віком від 19 до 29 років, а найнижчими показники були у людей віком від 65 років: 17% зізналися, що почуваються самотніми.
Дещо інші результати показують дослідження, проведені нещодавно Вроцлавським університетом. Згідно з опитуванням, в якому взяло участь п'ять тисяч осіб, самотність відчуває 68% дорослих поляків. Причому найбільший відсоток самотніх — серед літніх людей. У цій групі аж 23% говорили про те, що відчувають суспільну ізоляцію.
Професор Торунського університету Марта Подгорецька наголошує: «Самотність — це не є якесь одновимірне відчуття. Ми говоримо про глобальну проблему, яка стосується мільйонів людей у світі. Якщо образно спробувати описати самотність — це тиша, яка стає непосильним тягарем. Це відсутність спілкування, яке віддзеркалюється на нашому функціонуванні, біопсихосоціальному бутті. Натомість дуже важливо наголосити, що самотність не завжди іде в парці із тим, що хтось живе сам. Можна бути самотнім серед людей, Але є ще інше суспільне явище — це соціальна ізоляція, коли ми не маємо взагалі можливості створити якісь суспільні зв’язки з іншими людьми — я маю на увазі літніх людей, котрі не можуть вийти зі своєї квартири, тому що не мобільні, хворі й так далі».
Йоанна Мєльчарек з асоціації «Малих братів злиденних» (Stowarzyszenie Małych Braci Ubogich) звертає увагу, що молодше покоління дедалі менше часу присвячує своїм дідусям та бабусям: «Час став дефіцитним товаром. У нашій асоціації ми часто кажемо так: "літні люди мають час, а у нас є годинники". Нам здається, що коли ми забігаємо на кілька хвилин до бабусі, робимо їй покупки, і дуже швидко питаємо: "ну що там у тебе, як справи?", то все гаразд. Але задумайтеся, чи ви справді хочете почути відповідь на запитання "як справи?", чи вам вистачить лаконічне "все добре, синочку"? Потім ми біжимо далі і кажемо: "до зустрічі". А бабуся залишається знову сама з нерозказаною історією, зі своєю відповіддю на запитання "як справи?"».
Запрошуємо послухати матеріал у доданому файлі
Jedynka/Яна Стемпнєвич