Пане Вадиме, Ви приїхали на конференцію з відновлення України ReBuild Ukraine 2025, яка відбулась у Варшаві. З яким головним посилом приїхали? Що хочете сказати і Польщі, і Європі, світу?
В першу чергу, хочу подякувати Польщі за те, що з початку війни наші польські брати, це наші партнери, це наше сестринське місто, місто Гданськ, яке взяло на себе відповідальність і навколо себе створило ще більше енергії партнерської. Це місто Вроцлав і місто Варшава. Які між собою підписали угоду на підтримку нашого міста-героя Маріуполя.
Ви казали, що на початку повномасштабного вторгнення польські міста взяли відповідальність.
Це так само місто героїзму наших воїнів, яких ми шануємо і поважаємо, і багато хлопців та дівчат досі перебувають в полоні. І ми маємо знати про це і говорити це в голос, тому що всі герої мають бути повернені під прапор України.
Тобто, фактично, це місто незламності, такий символ незламності?
Так, це дійсно місто сили. І колись, наш шановний президент Володимир Зеленський так і сказав, що Маріуполь є серцем України, і поки серце б'ється, живе Україна. То воно так і буде. Я хочу повернутися до теми, як підтримка польських міст допомогла нашому місту, і чому ми сьогодні говоримо про такий надважливий проєкт, який пов'язаний з забезпеченням наших маріупольців житлом. Тобто на початку війни, повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію нашої держави і безпосередньо в місто, спочатку було неможливо розпочати такий важливий шлях, який має назву евакуація, тому що Росія не хотіла, щоб маріупольці їхали в бік України. Це було складно.
Але 200 тисяч маріупольців виїхали під прапор України і отримали підтримку з боку міжнародних партнерів. В цьому переліку є польські міста, які я вже перелічив. Вони одразу своєю реакцією, своєю підтримкою прийшли з допомогою. Це допомогло нам залучити, якщо в цілому подивитися на міжнародну допомогу, 1,7 мільярда інвестицій на підтримку маріупольців.
Що це за підтримка? Ми відкрили центри підтримки маріупольців, які так і називають. Так маріупольці захотіли, щоб вони називалися «Я Маріуполь». Сьогодні це 22 міста, працюють 42 центри. Кожного дня маріупольці мають розуміння, куди йти, де їх чекають. Тобто там працюють маріупольці заради маріупольців. Тобто люди, які в складних умовах, в неможливих умовах, через фільтрацію, через ці катування майже знищені виїжджали і ставали так само на роботу, підтримуючи тих маріупольців, які ще їдуть.
І сьогодні це мережа, вона працює. Ми пройшли такий шлях евакуації, потім важливий був етап адаптації. Тобто вони приїхали розгублені, і партнери давали гуманітарну допомогу: це їжа, це психологічна допомога, це юридичні питання, які закривалися саме в той час, коли вони потребували цієї допомоги. Потім був такий етап соціалізації, треба було дати щось більше, і люди самі казали, що треба дати більше. Так, центри з'явилися.
Ну, власне, все те, що необхідно для життєдіяльності людини. Я так розумію, що, місто окуповане, тимчасово окуповане, тому що я вірю, що воно буде звільнене ЗСУ, але тут головне зараз берегти громаду маріупольську, яка розкидана і в Україні, і по світу. Тому що люди стали не лише внутрішньо переміщеними особами, але й воєнними мігрантами. Я знаю, що дуже багато біженців з Маріуполя перебуває в Польщі і загалом в Європі. Яка ще підтримка існує? Як ви намагаєтеся гуртувати маріупольців і допомагати їм?
Легше, звісно, робити це в Україні, тому що центри працюють, і люди знають, куди йти. Ми зараз впровадили в цьому році на запит маріупольців, такий проєкт як «Маріуполь поруч з тобою». Це працює як всередині країни, так і за кордоном. Ми, відповідно, розмістили всі наші контакти, ми можемо онлайн давати і медичну послугу, і психологічну послугу. А головне, що ми формуємо сьогодні запит на те, що ми сьогодні будемо обговорювати. Що ми приїхали на ReBuild Ukraine стосовно житла. Ми запустили таку кампанію, яка формує бачення, скільки сьогодні такого соціального житла потребує український Маріуполь, як всередині України, так і зовні.
Скільки? Чи є якісь підрахунки?
На сьогодні ми запустили цю заявочну кампанію на початку минулого тижня. Можна сказати, десь воно трошки більше тижня працює, і ми вже маємо розуміння, що 5 тисяч маріупольських сімей, тобто це є і закордон, і Україна, хочуть жити під українським прапором в Україні. І такі зазначені міста, як Біла Церква, як Львів і Дніпро. Тобто сьогодні ці, умовно кажучи, три локації, тобто Київський регіон, Львівщина і Дніпропетровщина, це найбільші такі агломерації сьогодні наших українців з Маріуполя, які зараз живуть в Україні або хочуть повертатися саме в ці міста, щоб формувати своє майбутнє.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі.
Світлана Мялик