Україна як може захищається проти кінетичних, фізичних атак, які вже давно сталися одним із найпідліших методів ведення Росією геноцидної війни проти України.
А Польща тим часом - проти диверсій і кібератак.
Заява про атаку 29–30 грудня 2025 року на польську енергетичну інфраструктуру,якій вдалося запобігти, прем’єр-мінстра Польщі Дональда Туска є одним із прикладів вдалої комунікації.
«Говорячи про атаки на критично важливу інфраструктуру загалом, ми спостерігали збільшення кількості таких атак наприкінці 2020-2024 років. У той час кіберзлочинці в основному атакували об'єкти, пов'язані з очищенням води, тобто водопровідні станції та очисні споруди.
Ці атаки не спричинили жодного забруднення водопостачання, але ми знаємо, що вони тимчасово перекрили водопостачання для деяких користувачів. Один з керівників відділу критично важливих об'єктів також визнав, що ці атаки справді маніпулюють параметрами цих об'єктів, але у нас є системи безпеки, які запобігають потраплянню хімічних речовин у воду. Отже, ми знаємо, що також були атаки на очисні споруди, і кіберзлочинцям вдалося маніпулювати цими параметрами, але ми знаємо, що працівники швидко перейшли на ручне керування, що завадило ефективності цих атак.
Отже, з погляду загального збільшення атак на таку інфраструктуру, я думаю, що початок війни в Україні став каталізатором, і з того часу багато що змінилося, але найінтенсивніші атаки сталися наприкінці 2024 року», - пояснив Оскар Клімчук, редактор Cyber Defense 24.
Про кібератаки проти інших країн і про те, звідки береться різниця в кількості атак, про які повідомляють офіційні органи та як узагалі можна порахувати цю кількість, про те, як варто реагувати на повідомлення про кібератаки та проблеми з інфраструктурою, запрошую послухати в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк