Українська «Хата» на Тайвані: більше, ніж ресторан
Ресторан української кухні «Хата» в Гаосюні на півдні Тайваню виник не як бізнес-проєкт, а як продовження волонтерської діяльності. У перший рік повномасштабної війни його засновники займалися виключно гуманітарною допомогою Україні. З часом стало зрозуміло, що ця залученість не є тимчасовою — українська тема стала невід’ємною частиною їхнього життя.
Саме тоді з’явилася ідея створити місце, яке могло б об’єднувати однодумців, зберігати українську культуру й водночас бути відкритим для тайванського суспільства. Так виникла «Хата» — простір, що символізує дім, близькість і спільність навіть далеко від України.
Назва ресторану була обрана невипадково. Слово «хата» зрозуміле й легке для вимови різними мовами, але водночас глибоко вкорінене в українській культурі. Воно означає не просто житло, а дім як місце приналежності. Саме таку атмосферу намагалися створити і в закладі — домашню, теплу й відкриту.
У культурному просторі ресторану «Хата»
Кухня як спосіб діалогу
Українська кухня в Тайвані виявилася зрозумілою й близькою місцевим жителям. Страви замовляють досить рівномірно, але особливою популярністю користуються котлета по-київськи, голубці, смажені ребра та тушкована картопля з м’ясом. Проте їжа тут — лише початок розмови.
28:27 U_0120 MAG NA ROZDROZU.mp3 Дім далеко від дому: історія української «Хати» у Тайвані [розмова з Ольгою Куліш]
Для багатьох гостей «Хати» важливим є не лише смак, а й живе спілкування. У ресторані говорять різними мовами — китайською, англійською, українською — залежно від того, хто саме приходить. Це створює відчуття безпосереднього контакту і довіри, коли ресторан стає місцем зустрічі, а не просто споживання.
Ольга Куліш з одним із синів
Розмова про війну і людські історії
Часто гості цікавляться ситуацією в Україні, ставлять запитання про родину, фронт, майбутнє. Для багатьох тайванців війна спершу виглядає як новинна стрічка з цифрами та зведеннями. Але особисті історії змінюють це сприйняття.
Коли мова йде про конкретні долі, про загиблих людей, зруйновані сім’ї, очікування і втрати — війна перестає бути абстрактною. Саме через такі розмови відбувається глибше розуміння і співпереживання, яке неможливо отримати лише з міжнародних новин.
Із чоловіком Ольги Куліш
Простір подій, освіти й вдячності
«Хата» також стала майданчиком для культурних і благодійних заходів — презентацій, воркшопів, зустрічей української громади. Особливе значення має тема вдячності тайванцям за підтримку України, зокрема за масштабну допомогу, включно з сотнями автомобілів для ЗСУ.
Присутність українців на таких заходах, національний одяг, жива комунікація — усе це формує видимість української спільноти та мотивує тайванське суспільство й надалі підтримувати Україну.
Паралельно засновниця ресторану працює викладачкою в школі, де незалежно від предмету говорить із дітьми про Україну. Таким чином знання про війну, культуру й сучасну реальність України стають частиною освітнього середовища.
Разом із власниками та засновниками ресторану і культурного простору «Хата»
Україна і Тайвань: спільні уроки
Досвід життя на Тайвані дає змогу проводити глибші паралелі між двома країнами. Зокрема, йдеться про важливість економічної стабільності як складової незалежності. Саме тривалий розвиток і сильні індустрії зробили Тайвань стійким до зовнішніх загроз.
Водночас тайванському суспільству, на думку співрозмовниці, бракує відкритого усвідомлення власної національної ідентичності. Український досвід — приклад того, як патріотизм і чітке самовизначення стають силою, навіть у найскладніших умовах.
Підготував Тарас Андрухович