У Польщі стартувала третя загальнонаціональна кампанія проти мобінгу Godność ma swoje imię («Гідність має своє ім’я»), ініційована Dobra Fundacja. За даними Державної інспекції праці, щороку тисячі людей звертаються зі скаргами, пов’язаними з психологічним насильством на роботі. Водночас організатори кампанії наголошують, що реальні масштаби проблеми значно більші, адже багато випадків так і не доходять до офіційних інституцій.
Причина — страх. Люди, які зазнають мобінгу, часто не називають пережите прямо, побоюючись втратити роботу. Інші намагаються «нормалізувати» свій досвід, переконуючи себе, що це лише складні стосунки чи частина робочої реальності. Саме замовчування, за словами експертів, залишається однією з головних причин поширення мобінгу.
Однією з ключових тез кампанії є чітке розмежування між мобінгом і конфліктом на роботі. Мобінг — це не разова сварка чи напружена ситуація, а тривала, систематична форма психологічного насильства, спрямована на приниження, ізоляцію або витіснення працівника. Йдеться про повторювану модель поведінки, яка може призводити не лише до професійної деградації, а й до серйозних наслідків для психічного і фізичного здоров’я.
Як зауважує засновниця і президентка Dobra Fundacja Катажина Яримек, попри те що проблемою мобінгу займається інспекція праці, у польському Кримінальному кодексі досі немає окремої категорії, яка б прямо його визначала. На практиці це означає, що особа, яка вчиняє мобінг, залишається фактично безкарною.
«Сьогодні людина, яка зазнає мобінгу, може подати позов проти роботодавця до суду з трудових спорів, і це майже єдиний правовий шлях, який реально працює. Можливий також цивільний процес проти самого кривдника, але це вже справа про порушення особистих немайнових прав, складна й дорога. Тому на такий крок наважуються одиниці», — пояснила Катажина Яримек.
На її думку, якщо суспільство визнає мобінг формою насильства, яка має подібні наслідки для психіки, як і інші його види, то нинішня безкарність кривдників є морально неприйнятною. Саме тому фонд виступає за внесення змін до Кримінального кодексу. Йдеться не обов’язково про тюремні строки, а, наприклад, про заборону обіймати керівні посади, на певний термін або навіть довічно, у разі повторюваних і тривалих порушень.
Dobra Fundacja вже майже завершила формування команди фахівців із кримінального права, яка працюватиме над відповідними законодавчими пропозиціями. Юристка Мілена Маркевич-Южинська співпрацює з фондом і підкреслює: нові норми мали б не лише каральну, а й профілактичну функцію.
За її словами, чинне визначення мобінгу є надто складним і неоднозначним, а доказування, вкрай важким. Потерпілі рідко можуть розраховувати на свідків, адже колеги бояться наслідків. Не завжди залишаються й матеріальні докази — електронні листи чи повідомлення, оскільки кривдники дедалі частіше діють обережно. У результаті людина, яка зазнає мобінгу, часто просто немає ресурсу пройти виснажливий судовий процес.
Окремий акцент кампанія робить на превенції. Йдеться не лише про реакцію на скарги, а й про відповідальність роботодавців за формування організаційної культури: впровадження чітких процедур, навчання працівників, розвиток культури довіри замість моделей, які можуть провокувати насильство.
Досвід інших країн, зокрема Франції та Скандинавських держав, показує, що системні рішення дають результат. У країнах Півночі саме профілактика часто виявляється достатньою, щоб запобігти ескалації конфліктів. Як зазначає Яримек, це добре видно і в скандинавських компаніях, що працюють у Польщі: навіть у складних ситуаціях роботодавці намагаються реагувати рано і використовувати медіацію, перш ніж конфлікт переросте у щось більше.
Важливим залишається і питання реакції на мобінг, як з боку постраждалих, так і з боку свідків. Експерти наголошують, що діяти варто якомога раніше, адже з часом страх і виснаження лише посилюються. При цьому реакція не обов’язково має бути різкою чи радикальною, іноді достатньо чіткого окреслення меж або підтримки людини, яка зазнає насильства.
Проблема мобінгу потребує системних рішень, які поєднають норми Трудового і Кримінального кодексів та заповнять прогалину між цими правовими реальностями. Нині ефективний захист мають переважно працівники за трудовими договорами, тоді як інші залишаються поза правовим полем, — наголосили експерти. Без інституційної підтримки й чітких правових механізмів змінити ситуацію буде неможливо.
Третій канал Польського радіо, переклала Христина Срібняк