Комунальні й промислові відходи давно стали одним із найбільших джерел навантаження на екосистему. Морфологічний аналіз того, що саме люди викидають, дозволяє оцінити ефективність роздільного збору, депозитних систем, обмежень на одноразовий пластик, і побачити розрив між деклараціями та реальністю. Часто те, що формально «відсортоване», не відповідає вимогам переробки, а відходи, придатні до повторного використання, все одно опиняються на звалищах.
Саме тому Національний науково-дослідний інститут «Інститут охорони навколишнього середовища», готується до масштабного дворічного дослідження морфологічного складу відходів. Його результати мають лягти в основу оновлення Національного плану управління відходами.
«За дорученням Міністерство клімату та довкілля Польщі ми ведемо офіційну звітність Польщі перед Європейський Союз, зокрема щодо так званого Plastic Tax — податку на неперероблений пластик», — пояснив керівник підрозділу з управління відходами Інституту Томаш Качмарек.
Йдеться про різницю між масою пластикової продукції, введеної на ринок, і тим, що було реально перероблено. Ці дані передаються до Європейська Комісія.
Окрім пластику, «Інститут охорони навколишнього середовища» досліджує й інші «сліпі зони» системи, тобто харчові відходи, компостування в домогосподарствах, реальні обсяги органічних решток. Нещодавно установа завершила загальнонаціональне анкетування домогосподарств і садівничих товариств.
«На основі цих даних ми готуємо рекомендації для ґмін, як правильно, з математичного погляду, рахувати рівні переробки. За їх недосягнення передбачені штрафи. Навіть після зниження ставок це 200 злотих за кожну тонну браку», — пояснив Томаш Качмарек.
З початку 2026 року в Польщі повноцінно запрацювала депозитна система для пакування напоїв. Купуючи пляшку води чи напою, споживач одразу сплачує заставу, 50 грошів за пластикову або металеву тару і 1 злотий за скляну. Повернути її можна, здавши упаковку з відповідним маркуванням.
«Ідея цієї системи — не просто зібрати відходи, а зібрати чисту сировину «ПЕТ-пляшка — це матеріал, з якого можна виробляти регранулят і знову виготовляти пляшки, не використовуючи первинну нафту», — зауважив Томаш Качмарек.
Сьогодні в Польщі селективно збирають лише 45–50% ПЕТ-пляшок. У країнах, де депозитна система працює роками, у Скандинавії, Німеччині, Литві, цей показник перевищує 97%.
Втім, система має й проблеми. За даними Міністерства клімату, близько 200 ґмін не мають великого магазину, зобов’язаного приймати тару. У таких місцях місцева влада разом з оператором системи мають забезпечити альтернативні пункти збору.
«Інфраструктура має бути близькою. Якщо людині потрібно їхати 10 кілометрів, щоб здати пляшки, система не працюватиме», — зазначила експертка з фонду Pro Terra і Green Management Group Ганна Марлієр.
Технічно рішення вже існують — зовнішні автомати великої місткості. Питання — в організації.
Паралельно з пластиком Польща вперше зіткнулася з реальними масштабами текстильних відходів. Із 2025 року їх потрібно збирати окремо, і наслідки виявилися показовими.
«У деяких ґмінах обсяги текстилю зросли у 10–20 разів. Раніше все це просто губилося в змішаних відходах або роками лежало в шафах», — розповідає Качмарек.
Пілотні системи збору door-to-door уже працюють у Кельцях, Гливицях та Устроні.
Щороку світ виробляє понад 100 мільярдів одиниць одягу, і значна частина цього обсягу ніколи не знаходить свого покупця. За даними ООН, понад 92 мільйони тонн текстилю щороку опиняються на звалищах.
«Є приклади, як-от пустеля Атакама, куди звозять непроданий одяг відомих брендів. Тому дедалі частіше говорять про розширену відповідальність виробника, зокрема й для транснаціональних компаній, що шиють для європейського ринку», — наголосив Качмарек.
Поки ефективність системи ще формується, працюють і громадські ініціативи. Один із прикладів — інтерактивна мапа rzutberetem.eco, створена фондом Problematy. Вона допомагає знайти пункти прийому одягу по всій Польщі, з можливістю фільтрувати типи речей, їхній стан і навіть надіслати посилку поштою.
«Мінімальна вага, яку можна вислати поштою, — 10 кілограмів. Це питання економіки процесу. Одяг має бути чистим і сухим. Його перепродають у секонд-хендах, а частину прибутку спрямовують на благодійні цілі», — наголосила співзасновниця проєкту Аґнєшка Франус.
Христина Срібняк