Ідея збору — залучення української діаспори до допомоги особам, що перебувають в Україні. Організатори підкреслюють, що поштовхом до його організації було наближення річниця початку повномасштабного вторгнення.
-Акція виникла під час наших роздумів на роботі, щоб ми могли зробити щось до річниці повномасштабного вторгнення, повномасштабної війни, яка в Україні почалася 24 лютого 2022 року, — говорить Ірина Алохіна, ініціаторка акції, працівниця Центру Допомоги Мігрантам і Біженцям. І не хотілося нічого робити просто — якихось вечорів, зустрічей, розмов, а хотілося зробити щось конкретне для тих людей, які залишилися.
Це ще співпало з тими масивними атаками на інфраструктуру, на енергетику в Україні.
Я безпосередньо маю контакт зі своїми знайомими, друзями, родиною, які розповідають, як це все відбувається, як вони там зараз живуть, з тим, що 50 % енергетики знищено в Україні. І виникла така ідея, що хочемо зробити щось конкретне, допомогти цим людям і дати їм знак, що ми пам’ятаємо, що ми підтримуємо, що ми дбаємо, — вказує Ірина Алохіна.
- Від початку війни ми намагаємося допомагати Україні та українцям у той спосіб, який є можливим. Допомагаємо як тим, хто, рятуючись від війни, прибув до Польщі, так і тим, хто залишився у своїй країні, — говорить директор Карітас Люблінської Архиєпархії, отець Лукаш Мудрак. І від самого початку, окрім безпосередньої допомоги, ми помітили, що почали налагоджуватися певні стосунки між середовищем, згуртованим навколо Карітасу та біженцями.
У певному сенсі наші будівлі, особливо тут, у Любліні, в нашій центральній установі, стали місцем, де багато біженців почувалися добре. Звісно, важко назвати це другим домом, але ми від початку хотіли, щоб простір, у якому щодня працюємо, був відкритим для тих, хто потребує допомоги. У певний момент ми помітили, що сформувалася група — можливо, слово «спільнота» було б занадто сильним, — але група людей українського походження, які не лише приходили по допомогу, а й самі хотіли допомагати. Не тільки своїм співвітчизникам, але й людям, які потребують підтримки тут, у Польщі, — говорить директор Карітас Люблінської Архиєпархії, отець Лукаш Мудрак.
Звідси й виникла ідея залучати не лише поляків, які від початку проявили велике серце до наших сусідів, що тікали від війни, але й самих українців. Не лише тих, хто приїхав після початку війни, а й тих, хто вже багато років живе в Польщі чи в інших країнах поза межами України, веде власний бізнес і має матеріальні можливості допомагати. Форм допомоги, звісно, є багато, і окрім Карітас існує чимало організацій, які також надають підтримку. Проте ми хотіли використати ситуацію, в якій багато біженців ототожнюють себе з Карітас і говорять про Карітас також серед своїх знайомих, — вказує отець Лукаш Мудрак.
-Від початку війни, коли ми сюди приїхали, поляки нас прийняли і дуже сильно допомогли нам. Ми відчули цю допомогу. Дехто з нас вже тут осів, має свої справи, має влаштоване життя, — говорить Ірина Алохіна, ініціаторка акції, працівниця Центру Допомоги Мігрантам і Біженцям. Як вираз солідарності, як вираз турботи, як знак того, що ми є тут і можемо про вас піклуватися, що ми пам’ятаємо про нашу Україну і цінуємо її — хто як не ми, українці, які це все пережили: виїжджали звідти, відчували обстріли, холод, зими. Мені здається, що це дуже зворушливо і дуже потрібно тим людям, щоб вони також відчули, що вони не залишилися там самі, — зазначає Ірина Алохіна.
-Не викликає сумнівів, що від самого початку нас пов’язують дуже міцні зв’язки з Харковом, де директором Карітас є священник з нашої архиєпархії - отець Войцех Стасевич. Дивлячись на дуже складну ситуацію, в якій перебувають міста й населені пункти, розташовані ближче до фронту, ми не припиняємо допомоги, — вказує директор Карітас Люблінської Архиєпархії, отець Лукаш Мудрак. Це дає нам додаткову мотивацію — окрім тієї, яку ми маємо як благодійна організація — до ще більш інтенсивної праці.
Ми звертаємося до всіх можливих інстанцій і до всіх людей, з якими маємо контакт. За рішенням архієпископа минулої неділі в усіх храмах і каплицях нашої архиєпархії також збиралися пожертви. Тому ми звертаємося до поляків, до українців, а також до громадян інших країн світу з проханням про підтримку. Ми бачимо, як багато людей в Україні й тут, у Польщі, потребують цієї допомоги, і закликаємо до солідарності, — вказує отець Лукаш Мудрак.
-Цієї допомоги, безперечно, потрібно дуже багато. Не всі, можливо, зможуть її отримати, але для людей, думаю, дуже важливим є те, що хтось про нас пам’ятає, — говорить директор Карітас-Харків, отець Войцех Стасєвіч. Як каже польське прислів’я: справжніх друзів пізнають у біді. Особливо тоді, коли ця допомога триває вже так довго. Можливо, на початку її було більше, пізніше — трохи менше. Зараз я бачу, що особливо цієї зими допомога знову примножилася, активізувалася.
Тож для тих людей, які потребують цієї підтримки й замислюються, хто їм допоможе, чому вони залишилися самі, — раптом приходить ця підтримка, ця допомога. Вона окрилює, знову дарує надію на завтра. Вона дає надію тоді, коли здається, що допомоги немає, - і раптом з’являються анонімні благодійники, які готові й хочуть нам допомогти, — вказує отець Войцех Стасєвіч.
-Безумовно, нам додає крил, коли ми бачимо, що люди, які колись були нашими підопічними, сьогодні беруть свою долю у власні руки. Надихає спостерігати за тими, хто приїжджав сюди як утікач від війни, а сьогодні знайшов своє місце в нашому суспільстві, працює і ділиться тим, чого досяг - говорить директор Карітас Люблінської Архиєпархії, отець Лукаш Мудрак. Для людей, які працюють у благодійних організаціях, це велика цінність - бачити такі плоди своєї праці. Ми допомагаємо незалежно від того, чи досягнемо великого успіху, меншого чи, можливо, взагалі його не буде, бо важко передбачити долю кожної окремої людини.
Проте, безумовно, бачити результати нашої роботи надає нам сил і енергії ще більше віддаватися тому, чим ми займаємося щодня, — зазначає отець Лукаш Мудрак.
Акція відбувається під почесним патронатом Генерального консульства України в Любліні. Пожертви можна приносити до «Дому Надії» Карітас Люблінської Архиєпархії за адресою: ал. Унії Люблінської, 15. Триватиме вона до 24 лютого — четвертої річниці початку повномасштабної агресії Росії.
Повну версію слухайте у доданому звуковому файлі:
09:26 USPR Ukraińcy Ukrainie.mp3 «Українці — Україні»: у Любліні стартував зимовий благодійний збір
Інна Ясніцька