Чотири роки повномасштабної війни стали тригером значних змін у природному середовищі України. Зруйновані гідроспоруди, пожежі в лісах, порушення екосистем і забруднення ґрунтів і води — це прямий наслідок бойових дій. Природа змінюється швидше, ніж ми можемо її відновити, а процеси, які війна запустила, відчуватимуться ще десятиліттями. За словами еколога, експерта Мережі захисту національних інтересів ANTS Олега Листопада, обсяги екологічних втрат уже можна вимірювати конкретними цифрами.
«За офіційними даними, на сьогоднішній день збитки довкіллю України від російської агресії перевищили 150 мільярдів доларів. Тобто щодня, кожен день війни завдає збитків довкіллю десь на 80 мільйонів доларів. Кожен день», — зазначає Олег Листопад.
На його переконання, питання екології безпосередньо пов’язане з безпекою. Зупинити щоденне наростання шкоди можна лише через припинення російської агресії, посилення міжнародної підтримки України та максимальне посилення санкцій проти Росії.
«Санкції проти тіньового флоту починають діяти буквально з моменту, коли під ними з’являється підпис. Ми вже бачимо, що це справді ефективний механізм. І для довкілля це має велике значення, адже Росія, якщо говорити образно, воює викопним паливом. Нафта й газ — це кров цієї війни. Щоб воювати, росіяни змушені щораз більше видобувати. І в цьому є парадокс: обмежуючи їхні апетити, ми водночас працюємо на користь клімату, і зрештою всієї планети», — додає експерт.
Питання екологічних наслідків війни має два принципові виміри: фінансовий і кримінальний, зокрема йдеться й про персональну відповідальність тих, хто віддає злочинні накази та вчиняє дії проти довкілля.
«Є два напрямки в цій тематиці. Один — відшкодування збитків агресором, а другий — кримінальна відповідальність злочинців, які віддають злочинні накази і вчиняють злочинні дії, в тому числі проти довкілля в ході цієї російської агресії», — наголошує Олег Листопад.
Втім, за його словами, сьогодні міжнародна система не має дієвих інструментів ані для гарантованого стягнення компенсацій, ані для притягнення до відповідальності осіб, причетних до екологічних злочинів. Формально механізми існують, але на практиці вони виявляються надто складними, тривалими та малоефективними. Показовим є досвід Війни в Перській затоці, коли довкіллю було завдано великої шкоди. Тоді низка держав регіону подала позови про відшкодування екологічних збитків, однак позитивні рішення були винесені лише щодо невеликої частини вимог.
«Як приклад можна згадати конфлікт Іраку з Кувейтом. Там теж були завдані довкіллю збитки. Багато країн, близько десяти, у тому числі сусідні держави, подавали позови про відшкодування, але лише близько десятої частини цих позовів отримали позитивне рішення суду, решта — ні. Тому що міжнародні інституції висувають досить жорсткі вимоги: потрібно буквально до найменшого документа підтвердити кожен факт завданої шкоди, а це надзвичайно складно», — пояснює Олег Листопад. Таким чином, ефективне стягнення компенсацій за екологічну шкоду війни залишається великим викликом, навіть коли міжнародні механізми формально існують.
14:51 NA 2502.mp3 Щодня війна в Україні нищить довкілля на $80 млн
Вікторія Машталер