Дипломати, польські та українські військові і ветерани, волонтери, священнослужителі, експерти та журналісти взяли участь у широкій дискусії, приуроченій до роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Учасники згадували початок війни та повномасштабної агресії, аналізували вплив війни на польське суспільство та як трагічні події позначаються на польсько-українському діалозі. Посол України в Польщі Василь Боднар вкотре подякував Польщі та польському народові за підтримку України та прихисток для мільйонів біженців від війни, розповів про перспективи стратегічного партнерства України і Польщі. Зокрема, проаналізував роль пошуково-ексгумаційних робіт в польсько-українських відносинах.
Насправді ми не тримаємося принципу один на один. Ми тримаємося принципу взаємної поваги і розуміння інтересів, які більш важливі для кожної сторони. Для нас сьогодні важливо тримати фронт, забезпечити функціонування України. І сьогодні Польща, розуміючи першочергові потреби України, допомагає і в зміцненні оборонних спроможностей, і в тому, щоб допомагати українцям, які перебувають тут, і в тому, щоб допомагати українцям, які страждають в тилу в Україні, наприклад, під час тих важких атак і сильних морозів. Натомість для польського суспільства надзвичайно актуальним є питання, пов'язане з пошуками і екзгумаціями. І в польської сторони на сьогодні є більше спроможностей для того, щоб проводити пошуково-ексгумаційні роботи на території України. З нашого боку також є декілька запитів. Ми вже отримали дозвіл в Юречковій, ми зараз чекаємо другої черги пошукових робіт. Так, в нас є запит на Сагринь, на Перемишль і одне село біля Сагрині, Ласкове, якщо я не помиляюся. І зараз представники нашої сторони опрацьовують графік проведення цих робіт.
А дозволи є вже з польського боку?
Є такий запит з нашого боку, дозволи ще на ці місця поки не видано, але ми сподіваємося їх отримати в цьому році. З іншого боку, з польської сторони, є декілька десятків запитів, які були оголошені, і спочатку через Міністерство культури, пізніше Інститут національної пам'яті про них говорив. Зараз ми поступово видаємо ці дозволи, щоб можна було роботи розпочати, провести повний цикл від пошуків, ексгумацій до поховання. І також з нашого боку є повна відкритість до того, щоб поступово вирішувати всі питання, в чому ми зацікавлені. Але це не тільки кількість місць, хоча ми вже видали, як ви знаєте, було три дозволи, нещодавно видали, наприкінці минулого року. Зараз видано на Гуту Пеняцьку, яка, вважалось, що одна із найбільш довготривалих і проблемних
Чотири видала Україна, один – Польща?
В Польщі було видано один, ми сподіваємося зараз ще на два додаткових. Зокрема, насамперед на Сагринь і на Перемишль. Окрім того, нам важливо розвивати історичний діалог. І на травень місяць планується великий конгрес істориків, який також, певним чином, пов'язаний з загальної історичною тематикою. В Польщі відбудеться в одному з місць на Південному Сході, зараз не буду розкривати деталі. Це важливий захід, тому що декілька останніх років ми не мали історичного діалогу. Ми, як кажуть, комунікували через засоби масової інформації, висловлюючи свої позиції. Зараз маю надію, що системна робота буде відновлена, і експерти, історики, науковці і політики, певним чином, будуть мати сатисфакцію в тому, що така експертна дискусія буде поставлена, я сподіваюся, на системну основу.
Крім того, ми зараз також штовхаємо наших партнерів польських і нашу сторону, щоб співпраця між інститутами національної пам'яті також набула системної основи. І питання не тільки були пов'язані з важким минулим, чи з питаннями самої історії, як такої, але також з архівними даними, цифризацією, з виданням спільних книжок, підручників, можливо, і інших досліджень, які вкрай потрібні для суспільства. Тобто, ми сьогодні, наприклад, маємо спільну групу між різними науковцями, які займаються підготовкою нібито спільного підручника, але ми про цю групу ніколи навіть не чули, хоча вона нібито функціонує декілька років. Насправді треба реанімувати і вийти на спільне розуміння, на що ми можемо вийти, як викладати, яка методологія викладання цих історичних подій, і як подавати їх в кожній зі шкіл. Тому що, все одно, специфіка польської школи і української відрізняється. І таких речей дуже багато.