Брехня в різних формах хоч і супроводжує людство весь час його існування, але саме завдяки інтернету набула таких масштабів, які це людство, а конкретно і кожного з нас можуть і скалічити, і знищити. Проте як боротися з агресивною російською брехнею, і не лише російською, з підробками, шахрайством, викраденням даних, закликами до агресії та намовлянням підлітків до самогубств, якщо це все настирливо розповсюджують соціальні платформи? Порушуючи при цьому власні ж правила.
Нещодавно аналітики Центру аналізу дезінформації польського державного науково-дослідного інституту NASK презентували звіт про шкідливий контент, виявлений 2025 року. Загалом було зареєстровано майже 47 000 одиниць контенту, які порушували правила обслуговування або вводили користувачів в оману. Наголошувалося саме на тому контенті, про який NASK повідомив соціальним мережам. І ось результат: лише 12 % із цього брехливого контенту було усунуто. А кожен п’ятий зареєстрований контент залишається доступним в Інтернеті й донині.
«Це поганий звіт для Польщі. Він малює драматичну картину недбалості з боку конкретних суб’єктів», — сказав віцепрем’єр-міністр і міністр цифровізації Кшиштоф Ґавковський про звіт, підготовлений NASK.
Акт про цифрові послуги в Польщі заблокований через вето президента.
Вітольд Натурський, керівник Офісу Європейського парламенту в Польщі підкреслює, що Парламент намагається шукати рівноваги між свободою слова й регулятивними механізмами:
«Природа інформаційної війни полягає в тому, що вона змінюється щодня. Вона динамічна; постійно з'являються нові канали дезінформації та нові форми дезінформації. Для європейських інституцій найважливішими є засоби, через які ця дезінформація може проникнути. Цими засобами, безсумнівно, сьогодні є онлайн-платформи.
За винятком, звичайно, традиційних ЗМІ, які, можна сказати, досить добре контролюються. Вони контролюють себе самі, керуючись віковою журналістською етикою.
Однак, коли йдеться про онлайн-платформи, то на них матеріали часто публікують самі користувачі. Власне, так вони і влаштовані. І європейські інституції, як відомо, вимагають у своєму європейському законодавстві, щоб ці публікації не мали характеристик дезінформації. Тобто боротися з нею певним чином, одночасно зберігаючи свободу слова. Це складно, але необхідно, бо ми неодноразово дізнавалися, що свобода слова не означає те саме, що можливість говорити абсолютно все і про кожного».
Маґдалена Вільчинська, директорка відділу захисту інформації в кіберпросторі NASK, наголосила, що часто соціальні платформи спотворюють громадську думку й оцінку, підважуючи демократію:
«Я думаю, що ми не повинні судити про переваги чи недоліки демократії з погляду нашого супротивника, країни, яка веде проти нас дії в цій інформаційній сфері для просування пропаганди. Нам, звичайно, треба звернути увагу, що це не лише проблема контенту.
Проблема полягає в тому, що в новинних ЗМІ існують різні типи контенту, чи то фейковий контент, чи справжній. Нам потрібно звертати увагу не лише на це.
Нам також потрібно звернути увагу на той факт, що дуже часто алгоритми платформи та дедалі новіші технології, чи то використання штучного інтелекту, чи алгоритми рекомендацій платформи, надають цьому контенту великої соціальної значущості, оскільки він охоплює величезну кількість людей. І в цьому полягає виклик. Річ не лише в тому, що повідомлення певної країни чи дане новинне повідомлення присутнє в інфосфері, але й у тому, як воно поширюється».
Директор NASK Радослав Нелек високо оцінює результати діяльності свого колективу й звертає увагу на той факт, що боротьба з дезінформацією — це процес, який триває завжди:
«Я маю враження, що результати моєї команди фантастичні. Це чудові люди, які виконують багато важливої, дуже важливої роботи, і, як бачите, вони повідомили про 46 000 повідомлень лише за минулий рік. І ми маємо успіх, бо багато речей зникло з Інтернету.
Чи вирішує це проблему дезінформації в Польщі? Ні. Чи вирішує це проблему дезінформації в усьому світі? Ні.
Але це не єдиний інструмент, і це радше шлях, яким ми маємо йти. Точно нам не допомагає відсутність відповідного законодавства, звичайно. Ми сподівалися на прийняття Акту про цифрові послуги (DSA).
З огляду на вето президента, цього не сталося, але я сподіваюся, що цьогоріч це буде прийнято, і це точно буде ще одним інструментом, який допоможе нам цього досягти.
Тож єдиного рішення цієї проблеми не буде, бо дезінформація — це не те, що виникло рік, два чи чотири роки тому. Це те, що є з самого початку існування суспільства, чи суспільств і спільнот, тому ми будемо обмежувати її вплив, намагатимемося обмежувати її вплив, але це постійна боротьба».
Сніжана Чернюк