Поляки й польки хочуть мати дітей, але відкладають це на пізніше через низку причин, зокрема, бо вважають, що не мають для цього достатніх умов. Лише 6% жінок і 10% чоловіків віком 18–40 років декларують, що точно не хочуть народжувати. Натомість велика група людей вагається, і часто не через матеріальний аспект, а радше тому, що не мають відповідного партнера чи партнерки, а також замислюються іншими «екзистенційними» питаннями.
Соціологиня з Польської академії наук Анна Громада пояснила, що у польському суспільстві нині спостерігається не різкий спад народжуваності, а стало менше саме перших пологів:
«На мою думку, рішення про першу дитину часто є екзистенційним. Їх турбують нові фундаментальні життєві питання, зокрема, чи хочуть вони бути відповідальними за іншу людину, або мати дитину саме з цим партнером, якими є можливості? До них останніми роками додаються й інші. Наприклад, 17% чоловіків у Польщі кажуть, що бар’єром для батьківства для них є страх передати власний негативний досвід із родини. Це відображає певні зміни у нашому мисленні і ментальності. Натомість рішення про наступних дітей — уже більш прагматичне і формується на осові того, чи пара задоволена своїми стосунками, наскільки важко було виховувати першу дитину».
Демограф Матеуш Лакомий додав, що підставою для планованої появи дитини є наявність пари, яка перебуває у певних узгоджених відносинах. Нині ж молодь переживає кризу у побудові стосунків. Як пояснив фахівець, це не означає, що вони не хочуть стосунків. А більшість хотіли б прожити життя з одним партнером. Отже, вони не входять у стосунки через якісь перепони.
«Політики дотепер цих проблем не помічають. Ще один приклад бар'єра для батьківства — питання економіки і ринку праці, нестабільність у зайнятості. Цей аспект варто враховувати у сімейній політиці. Потрібен комплексний підхід до вирішення питання народжуваності, який буде дієвішими й ефективнішими», — зауважив Матеуш Лакомий.
Соціологиня Анна Ґромада звернула увагу, що покоління теперешніх 40-50-річних намагалися створити родину і народити хоча б одну дитину до 30-ти. Нинішні ж 30-річні є найсамотнішими з усіх вікових категорій. Окрім цього мало з них взагалі мають історію перебування у стосунках. А це означає, що з роками їм буде важче піти на компроміс, що є неминучим для співмешкання.
Демограф Матеуш Лакомий підтвердив думку, що однією із головних причин, що заважає будувати реальні відносини, є віртуальне життя і соцмережі, адже нині у доросле життя увійшло покоління, яке виростало зі смартфоном у руці.
Анна Громада звернула увагу, що, однак, у деяких країнах відбувається класовий переворот: в Ірландії, наприклад, смартфони мають 80% дітей із бідних родин і лише 30% із заможних. Класовість, до слова, також є важливим чинником для побудови відносин, найчастіше для жінок, які шукають подібних за поглядами, розвитком і можливостями чоловіків.
«Визначну роль у цьому відіграє освіта, яка визначає суспільний статус професії, а також у довшій перспективі — рівень доходів. Тому жінки, шукаючи безпеку і можливості покластися на чоловіка та почуватися з ним безпечно під час вагітності, а також після пологів, нерідко шукають чоловіків, чий соціально-економічний статус є відповідним, а може й вищим, ніж у них. Чим більше людей готових підтримати молоду потенційну матір, тим значно більша її схильність зважитися на дитину. Проблема Польщі, і багатьох інших країн полягає в закономірності, що жінки частіше, ніж чоловіки, мають вищу освіту. Тому їм важче знайти партнера, з яким вони могли б народити дітей», — пояснив Матеуш Лакомий.
Анна Громада зауважує, що швидкі соціальні зміни, особливо в країнах, які за короткий час пережили стрімкий економічний ривок, по-різному вплинули на жінок і чоловіків. До них належить і Польща. Поки для одних відкривалися нові можливості освіти, роботи, інші втрачали звичні моделі стабільності й ролі.
Диспропорція в розвитку, статусі й можливостях між жінками та чоловіками має глибші історичні причини. Те, що жінки сьогодні частіше досягають більшого, нерідко є не лише результатом відкритих перед ними можливостей, а й наслідком внутрішнього імпульсу — прагнення незалежності й самодостатності. Воно виростає із досвіду минулого, у якому жіночу роль знецінювали, обмежували й підпорядковували. Сучасні стосунки формуються вже не на основі необхідності, а з усвідомленого вибору. І саме тому вони виявляються складнішими: потребують не відтворення звичних ролей, а їх переосмислення.
Перший канал Польського радіо / Христина Срібняк