Сьогоднішня глобальна інформаційна картина чітко демонструє, що медіа стали не лише інструментом інформування, а й важливим елементом безпеки та геополітики. За найсвіжішим Індексом свободи преси, оприлюдненим «Репортерами без кордонів», Тайвань посідає 28 місце у світі та залишається лідером у Східній Азії, зберігаючи статус одного з найвідкритіших і найдемократичніших медіапросторів регіону.
Водночас Україна, попри повномасштабну війну з Росією, піднялася зі 62 на 55 сходинку, що свідчить про стійкість її медіасистеми навіть в умовах війни. Втім, саме російська агресія залишається ключовим фактором ризику для журналістів — від фізичних загроз до системного тиску на інформаційний простір. На протилежному полюсі залишаються Росія та Китай. Росія опинилася на 172 місці, а Китай — на 178-му, тобто серед найгірших у світі.
Видно чітке розмежування: Тайвань і Україна, які навіть під тиском зберігають відкритість і плюралізм, і авторитарні системи Росії та Китаю, де інформаційний простір жорстко контролюється. І саме в цьому контексті роль міжнародних мовників, таких як Rti, стає особливо важливою — як джерела довіри, голосу демократії та інструменту протидії дезінформації.
Саме про демократизацію суспільств, життя в умовах загрози від авторитарних держав, свободу слова та тайвансько-українську дружбу й солідарність я поспілкувався під час перебування наприкінці 2025 на початку 2026 року на журналістській резиденції у Тайвані із головою правління Міжнародного радіо Тайваню Шеріл Лай, яка спершу розповіла, як їхня редакція відреагувала на повномасштабну війну в Україні та чому RTI вирішило запустити мовлення українською мовою:
«Міжнародне радіо Тайваню (RTI) — це державна радіостанція Тайваню. Наразі ми щодня мовимо 20 мовами для аудиторії по всьому світу. Ми використовуємо короткохвильові передавачі, маємо офіційний вебсайт і мобільний додаток, а також активно працюємо в соціальних мережах, щоб щодня взаємодіяти з нашими слухачами. Російською мовою ми мовили понад 40 років — це дуже довга історія.
Тайвань має складні й цікаві історичні зв’язки з Росією та колишнім СРСР, тому російська служба RTI існувала тривалий час. Однак після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році ми опинилися перед складним вибором і не знали, що робити далі. У світі почали з’являтися прогнози, що Китай може напасти на Тайвань. Водночас ми почали отримувати листи від наших українських слухачів, які багато років слухали наші програми російською мовою. Ці слухачі сказали нам, що тепер вони чітко розрізняють Тайвань і Китай: Китай підтримує Росію, тоді як Тайвань підтримує Україну.
Попри відсутність дипломатичних відносин і значну географічну відстань, під час війни українці повідомили нам, що вони продовжуватимуть слухати RTI — але вже не російською мовою. Вони запитали: чи можемо ми створити мовлення українською? Це сумна, але водночас і важлива історія. Нам пощастило, що серед українських біженців ми знайшли талановитих молодих людей і запросили їх приєднатися до нашої команди. Це невелика команда, але вона має великий вплив у Східній Азії, адже це єдина служба в регіоні, яка мовить українською мовою з повною свободою слова — на відміну від Китаю. Наші колеги в Китаї також мають велику українську службу, але вони змушені підкорятися державній політиці й не мають свободи висловлювання.
Натомість у Тайвані ми створили українську службу, реагуючи на запит нашої аудиторії — без жодних вказівок чи навіть натяків від уряду. Звісно, нам довелося самостійно перерозподілити бюджет, щоб підтримати цю невелику команду. Але ми вважаємо це надзвичайно важливим. Завдяки українській службі ми можемо налагоджувати зв’язки з українцями по всьому світу, брати інтерв’ю в представників українських громадських організацій, політиків, які відвідують Тайвань, і загалом зміцнювати дружбу між нашими народами. Це рішення виявилося дуже важливим і корисним для RTI. І я рада, що ми змогли прийняти його одразу після звернення наших слухачів».
Досвід українських журналістів і всього українського суспільства став вкрай важливим для Тайваню, це вплинуло на їхні ініціативи, і тому такі обміни є не лише професійними, а й глибоко людськими, продовжує у розмові голова правління Rti Шеріл Лай:
«Але це лише одна з причин. Ще важливіше те, що після початку війни ми дуже багато чого навчилися у українських медіа. Ми побачили, як українці підтримують журналістику під час війни, і цей досвід став надзвичайно цінним. Ми знаємо, що не лише Тайвань, а й інші країни — зокрема Польща, Європейський Союз і багато міжнародних медіа — також навчаються в України. Саме тому зараз дуже важливо запрошувати українських журналістів до Тайваню: щоб ви могли більше дізнатися про нас, а ми — про вас.
Відверто кажучи… я дуже вдячна (перепрошую, я навіть ледь не плачу), що вже понад чотири роки українці так мужньо борються. Ваша боротьба має велике значення: завдяки їй Китай не наважиться напасти на Тайвань у найближчому майбутньому. Ми бачимо, що сила волі людей може бути сильнішою за будь-яку зброю. Боротьба проти диктатури — це дуже складно, але перемога можлива. Я щиро вдячна українцям за цю стійкість. У певному сенсі Тайвань почувається безпечніше, тому що ви стоїте на передовій. Ви є для нас дуже важливим прикладом. Саме тому в Тайвані багато людей готуються до найгірших сценаріїв — можливої війни, землетрусів, тайфунів чи інших катастроф.
Ми намагаємося бути готовими, і багато в чому вчимося саме завдяки досвіду України. Тому ці резидентські програми такі важливі для RTI. Якщо чесно, для нас це новий досвід — раніше ми такого не робили. Але за цей час, я впевнена, кожен із моїх колег скаже, що ми дуже багато чого навчилися у вас. І ми також знайшли нових друзів. Тепер у вас є багато хороших друзів у Тайвані. І саме через такі програми ми будуємо довіру, взаєморозуміння та справжню дружбу».
19:53 Cheryl Lai.mp3 Голова Rti: Тайвань почувається безпечніше завдяки Україні — ви важливий приклад [розмова із Шеріл Лай, головою правління Міжнародного радіо Тайваню]
Шеріл Лай поділилася теж особистим досвідом початку своєї кар’єри в часи воєнного стану у Тайвані та пояснила, в яких умовах тоді працювали журналісти, і наскільки обмеженою була свобода слова, порівнюючи із сьогоднішньою:
«Як журналістка я починала свою кар’єру ще в період воєнного стану. Насправді Тайвань пережив один із найдовших таких періодів у світі — він тривав 38 років. Коли я була молодою спеціалісткою, мені було дуже складно влаштуватися в газету. Це був 1984 рік — ще до скасування воєнного стану. Тоді на весь Тайвань існувало лише три телевізійні канали і 31 газетна компанія. До того ж кожна газета могла видавати лише 12 сторінок на день. Як журналістці, мені було дуже важко домогтися публікації своїх матеріалів — більшість із них просто опинялися в смітнику.
Крім того, тоді за журналістами постійно стежили: нас прослуховували, за нами слідкували, у редакціях діяли інформатори, які доносили про те, що роблять інші журналісти. Власники газет часто були високопосадовцями правлячої партії — тоді це був Гоміньдан. Тож ви можете уявити, наскільки складно було говорити про свободу слова в таких умовах. І все ж громадські організації, правозахисники, журналісти боролися за неї. Ми виходили на демонстрації, намагалися передавати інформацію за кордон, існувала велика кількість підпільних політичних журналів.
Багато людей боролися за демократію — за право обирати свого лідера. Перші прямі президентські вибори у Тайвані відбулися лише у 1996 році — це не так давно. Насправді свобода слова і демократія дісталися нам дуже дорогою ціною: багато людей заплатили за це, навіть власним життям. Ми добре пам’ятаємо, наскільки це було важко».
Ну а далі Шеріл Лай розповідає про те, як Тайвань прийшов до сучасної демократії, чому свободу слова потрібно берегти і як особистий досвід вплинув на її ставлення до роботи та громадянської відповідальності:
«Саме тому, коли Тайвань поступово ставав дедалі демократичнішим і сьогодні ми можемо користуватися повною свободою слова, ми повинні її цінувати. Це не щось звичне чи гарантоване. Тайвань — фактично єдине китайськомовне суспільство у світі, де існує така свобода. Багато книгарень були змушені закритися або виїхати з Гонконгу, не кажучи вже про Китай. Навіть у Сінгапурі, попри демократичний устрій, не можна говорити про стовідсоткову свободу слова. Звісно, іноді ми стикаємося і з викликами надмірної свободи — коли дехто зловживає нею, використовуючи демократію, щоб шкодити самій демократії.
Але наше суспільство доволі стійке, і ми розуміємо, що свободу потрібно насамперед захищати. Саме так я бачу і свою роботу в медіа, і свою роль як громадянки Тайваню: ми маємо зберегти цю свободу для наступних поколінь. Адже вона була здобута надзвичайно важко — попередніми поколіннями і нами самими. Коли я була дитиною, нас, звичайно, пропагандистськи виховували, і ми не розуміли, що є правильним, а що — ні. Нам здавалося, що заради безпеки нормально жертвувати частиною свободи. Тепер ми знаємо: це була велика брехня».
Шеріл Лай звертається теж до безпосередньо до української аудиторії та ділиться особистою історією — вона показує листівку, яку у 2023 році надіслала слухачка Rti з України. Через цю історію вона говорить про підтримку, солідарність і те, як голоси слухачів з усього світу, зокрема з України, стають важливою частиною роботи радіо:
«Для мене велика честь звертатися до українців, особливо до нашої слухачки Юлії. Ось одна з листівок, яку вона надіслала до Rti у 2023 році. Це було невдовзі після початку повномасштабної війни. Того року ЮНЕСКО присвятило Всесвітній день радіо темі «Радіо і мир». І саме тоді RTI відзначало 95-річчя нашої радіостанції. Ми звернулися до наших слухачів по всьому світу із закликом надсилати листівки з побажаннями миру — для України, для Тайваню і для всього світу. Ми отримали тисячі листівок з різних країн, зокрема й від українських слухачів.
Юлія написала, що сподівається: війна скоро закінчиться і ми знову зможемо подорожувати світом. Але час минає дуже швидко… але війна досі триває. Люди в Україні продовжують страждати. Я розумію, наскільки це може бути виснажливо і болісно. Але ви не самі. Люди з усього світу підтримують вас. Ми намагаємося знаходити нові способи допомоги. У медіа ми розповідаємо про події в Україні й поза її межами. Громадянське суспільство допомагає, зокрема надсилає медичну допомогу. Уряд і люди в Тайвані також роблять усе можливе. І не лише в Тайвані — по всьому світу вас підтримують. Ми дуже сподіваємося зустрітися з вами особисто. А поки — тримайтеся. Бережіть себе — фізично, морально і психологічно. Я вірю, що ми разом це подолаємо».
На завершення розмови виконавча директорка Міжнародного радіо Тайваню Шеріл Лай наголосила, що важливою частиною роботи Rti сьогодні є протидія дезінформації, фейковим новинам та розвиток міжнародної співпраці. За її словами, Тайвань щодня стикається з величезною кількістю дезінформації різними мовами, тому медійники тут уже мають значний досвід у розпізнаванні правдивої та неправдивої інформації. Саме з цією метою в структурі Rti було створено окремий підрозділ — Rti Academy. Він став платформою для співпраці з іншими медіа, громадськими організаціями, аналітичними центрами, університетами та навіть школами.
Нагадаю, що моєю співрозмовницею була голова правління Міжнародного радіо Тайваню Шеріл Лай. Розмову було записано під час перебування на журналістській резиденції у Тайвані на початку цього року. А вже наступного тижня вона разом із колегами з Rti та членами Rti Academy візьме участь у Львівському медіафорумі, де обговорюватимуть виклики сучасних медіа та роль журналістики в умовах глобальних криз, зокрема, війни.
Тарас Андрухович