Польські економісти, роботодавці та аналітичні центри дедалі частіше наголошують: без праці мігрантів багато секторів польської економіки вже сьогодні мали б серйозні кадрові проблеми. Найбільшу групу мігрантів становлять українці, однак поруч із ними до Польщі приїздять люди з Білорусі, Грузії, країн Азії, Латинської Америки та Африки. Для багатьох компаній їхня присутність уже давно перестала бути лише додатковим ресурсом і стала умовою нормального функціонування. Ідеться вже не тільки про сезонну зайнятість. Мігранти залишаються у Польщі, створюють родини, відкривають бізнеси, народжують дітей і поступово стають частиною польського суспільства.
Водночас дедалі помітнішою стає відсутність цілісної державної інтеграційної політики, яка мислила б не категоріями тимчасової присутності мігрантів. На цьому тлі зростає суспільна напруга та недовіра. Соціальні мережі переповнені маніпуляціями, напівправдою та фейками про мігрантів, а частина політиків охоче підхоплює ці настрої, граючи на страхах і тривогах людей. У результаті дискусія про міграцію дедалі рідше стосується реальних проблем — освіти, доступу до медицини, умов праці чи інтеграції дітей у школах.
Польська правничка Ганна Махінська, яка у 1991–2017 роках була заступницею Уповноваженого з прав людини, зауважила, що тема міграції дедалі частіше стає інструментом політичної мобілізації. Вона звернула увагу на стрімке зростання злочинів на ґрунті ненависті та ксенофобії.
«За останні два роки кількість злочинів, пов’язаних із погрозами на адресу українців, зросла більш ніж наполовину. Дуже різко збільшилася і кількість злочинів на ґрунті расизму та ксенофобії — більш як на 66 відсотків. Це повинно викликати серйозне занепокоєння. Те, що сьогодні в польському парламентському житті так легко звучать неправда й напівправда, а потім ніхто їх не спростовує, є одним із проявів кризи парламентаризму», — сказала Ганна Махінська.
Вона нагадала, що на початку повномасштабної війни саме польське суспільство взяло на себе значну частину допомоги українцям, оскільки державні структури виявилися неготовими до такої ситуації. Однак сьогодні, за словами Ганни Махінської, у Польщі дедалі помітнішими стають небезпечні тенденції — мова ненависті, дезінформація та агресія щодо мігрантів.
Питаннями інтеграції іноземців у Польщі вже багато років займається президентка Фонду «Польський міграційний форум» Агнєшка Косович. Вона звернула увагу на те, що дискусія про міграцію дедалі більше відривається від реального життя людей.
«У Польщі фактично немає серйозної парламентської дискусії про те, яку освіту ми пропонуємо молодим людям. Ми майже не говоримо про те, що приблизно третина учнів-іноземців щороку вибуває зі шкіл, часто тому, що не має там відчуття безпеки та приналежності. Люди, які формально мають право на допомогу, дуже часто не можуть реально її отримати через бюрократичні процедури. Це вже не політичні гасла, а реальні людські проблеми», — наголосила Агнєшка Косович.
Вона навела приклади людей з інвалідністю чи тяжкими захворюваннями, які не можуть скористатися державною підтримкою через складні адміністративні процедури та затягування з оформленням документів.
Ганна Махінська звернула увагу і на глибші суспільні механізми неприязні до мігрантів. На її думку, польське суспільство поки що не навчилося сприймати різноманітність як ресурс, а не як загрозу.
«Ми бачимо, як хвиля неприязні перемістилася на українців, бо вони стали видимими в суспільстві — у транспорті, лікарнях, сфері послуг. Дослідження показують, що Польща є єдиною країною ЄС, де найбільшу неприязнь до українців демонструє молодь і люди до сорока років. Частина поляків сприймає українок як конкуренток на шлюбному ринку. Це теж досліджували соціологи. Складається враження, що Польща хоче залишитися однорідною державою», — підкреслила Ганна Махінська.
За словами Агнєшки Косович, ситуація водночас значно складніша, ніж може здаватися з публічної дискусії. Вона переконана, що поряд зі зростанням ксенофобії у Польщі існує і великий потенціал для нормального співіснування.
«Коли ми створюємо простір для чесної розмови, виявляється, що поляки й мігранти говорять майже про одне й те саме — про потребу безпеки, поваги та відчуття приналежності. Багато мігрантів кажуть, що Польща є для них хорошим і безпечним місцем. Я бачу це також у кількості волонтерів, які приходять до нашого фонду. Люди хочуть контакту, хочуть знайомитися й говорити одне з одним. Це теж важлива частина того, що сьогодні відбувається у Польщі», — сказала Агнєшка Косович.
Махінська нагадала і про випадки насильства щодо українців. Зокрема, про побиття 16-річного Артема у Варшаві, яке сталося через те, що хлопець розмовляв українською мовою.
«Те, що сталося, було нападом на національному ґрунті. Молоді люди просто говорили українською мовою, і саме це викликало агресію нападників. Я не розумію, чому ми боїмося називати такі випадки злочинами на ґрунті ненависті. Ми повинні проявляти підтримку людям, які стають об’єктами гейту лише через те, що вони є мігрантами», — підкреслила Ганна Махінська.
Президентка Фонду «Польський міграційний форум» наголосила, що Польща не може механічно копіювати моделі міграційної політики інших країн і повинна створити власну систему інтеграції, засновану на польських реаліях.
«Добре працюють ті моделі, які ґрунтуються на освіті, рівному доступі до прав і відсутності дискримінації. Ми також бачимо, що точно не працює модель, коли людей запрошують лише тимчасово, щоб вони виконали певну роботу й поїхали додому. Частина цих людей залишиться в Польщі надовго, створить родини, матиме дітей. Польща не повинна будувати економіку на експлуатації працівників-іноземців», — наголосила Агнєшка Косович.
Очільник Польсько-української господарчої палати Яцек Пєхота звернув увагу на економічний внесок українців у польську економіку. За його словами, без українських працівників багато галузей уже не могли б нормально функціонувати.
«У 2024 році податкові надходження від працюючих українців становили 17,7 мільярда злотих, тоді як витрати польської держави на соціальні та медичні виплати для українців — 3,3 мільярда. Тобто більш ніж у п’ять разів менше. Сімдесят відсотків польських компаній заявили, що вже наймали українських працівників або планують це робити через нестачу кадрів. Без українців багато галузей просто не змогли б функціонувати», — сказав Яцек Пєхота.
Він також наголосив, що значну роль у розпалюванні негативних настроїв щодо українців відіграє російська пропаганда.
«Російська пропаганда веде дуже агресивну інформаційну війну в соціальних мережах. Під час блокування кордону та протестів через українське зерно масово поширювалися професійно змонтовані відео й фейки про те, що українці нібито "отруюють" польське суспільство. Росія дуже професійно використовує всі польські страхи щодо українців — конкуренцію, історичні травми, питання безпеки. А політики лише підхоплюють ці меседжі», — підкреслив Яцек Пєхота.
За словами Яцека Пєхоти, українці вже зареєстрували у Польщі майже сто тисяч індивідуальних підприємств і близько тридцяти тисяч компаній за участю українського капіталу. Вони не лише працюють у Польщі, а й інвестують у місцеву економіку.
Учасники дискусії погодилися, що Польща стоїть перед стратегічним вибором, який визначатиме її майбутнє на десятиліття вперед. Йдеться не лише про економіку чи ринок праці, а й про те, чи зможе польське суспільство навчитися жити в умовах зростаючої різноманітності без страху перед «чужими».
Третій канал Польського радіо / опрацювала Христина Срібняк