Одним із питань, порушених на форумі, була міграційна політика. Експерти з різних наукових осередків Польщі ставили питання: якою вона є сьогодні в Європі та в Польщі, які її елементи потребують вдосконалення, і на чому варто зосередитись. Одним з учасників форуму був директор Центру досліджень міграції Варшавського університету, професор Павел Качмарчик. Він зазначає, що є кілька країн, міграційну політику яких варто наслідувати, зокрема Велика Британія та Іспанія.
«Особливістю Польщі є те, що останні кілька десятиліть, тобто повоєнний період, це був винятковий час, коли країна була майже повністю етнічно однорідною, — говорить професор Павел Качмарчик. — Однак це не було нормою. Радше це був виняток у довгій історії нашої держави. І тепер, на мою думку, ми повинні знову звикнути до думки — не лише кожен окремо, а як суспільство загалом — що така ситуація залишиться з нами надовго.
А це означає, що питання присутності іноземців, а можливо, у майбутньому й нових громадян Польщі, повинно враховуватися в дуже різних сферах політики. Я говорю про житлову політику, політику ринку праці, освітню політику, системи соціального захисту. Тому мені здається, що це і є найважливіший урок і найбільший виклик. Тобто необхідно замислитися над тим, як бачити мігрантів у різних суспільних і публічних просторах і водночас як уникати дискримінаційних практик, адже потрапити в таку пастку дуже легко».
Сьогодні для Польщі викликом є і те, що протягом багатьох років найбільшою групою мігрантів у країні були представники України — здебільшого економічні мігранти середнього віку. Війна спричинила те, що до країни приїжджають не лише ті, хто здатен одразу долучитись до польського ринку праці, — а й діти, молодь та пенсіонери.
09:38 006247BB.mp3 Мігранти в Польщі: як побудувати суспільство без бар’єрів
«Польща фактично у дуже прискореному темпі повинна скласти своєрідний іспит», — говорить директор Центру досліджень міграції Варшавського університету, професор Павел Качмарчик. «Тобто пройти випробування, яке полягає у спробі визначити, переосмислити або навіть заново створити рішення, що застосовувалися в країнах Західної Європи, і сформувати систему, яка дозволить не лише впоратися з тим, з чим ми зіткнулися на початку війни, тобто із системою прийому людей, які потребують допомоги, але й дати можливість нормально функціонувати в Польщі тим людям, які захочуть пов’язати своє майбутнє з цією країною на довший час. І мені здається, що саме це сьогодні є одним із найважливіших викликів для Польщі», — підкреслює Павел Качмарчик.
Польський ВВП значною мірою залежить від залученості мігрантів до економіки країни. Згідно з різними даними, особи з інших країн становлять близько 8 відсотків усіх працівників у Польщі. Докторка Марта Пахоцька з Головної школи торгівлі у Варшаві вказує, що робота над міграційною політикою — це завдання Міністерства сім'ї та соціальної політики та підпорядкованого йому Департаменту суспільної інтеграції.
Вона зазначає, що передусім бракує документу, який розвиватиме й акцентуватиме інтеграцію. Така спроба вже була здійснена у 2024 році. Як говорить Марта Пахоцька, сьогодні варто також наголошувати на двосторонньому характері цієї інтеграції: Польща не лише заохочуватиме мігрантів інтегруватися, а й до цього процесу мають бути залучені самі громадяни Польщі.
«Тут також дуже важливу роль відіграє освіта нашого суспільства щодо питань міграції, щодо того, як наше суспільство вже змінилося з точки зору структури іноземного населення», — говорить докторка Марта Пахоцька з Головної школи торгівлі у Варшаві.
«І, безумовно, коли йдеться про системні рішення, яких нам сьогодні насправді бракує, то це питання належного забезпечення доступу мігрантів із різними статусами перебування до публічних послуг. А публічні послуги охоплюють усе: від освіти та житлової політики до ринку праці, а також соціальної й політичної участі. Нам потрібні більш комплексні та інклюзивні рішення, а не такі, що виключають людей. Сьогодні можна сказати, що фактично єдиним елементом такої інтеграційної політики є індивідуальні програми інтеграції, спрямовані на осіб, які отримали міжнародний захист, але вони мають обмежене охоплення як за колом учасників, так і за тривалістю», — зазначає докторка Марта Пахоцька.
Чи можливо в умовах значної суспільної напруги будувати таку інтеграційну політику?
«Саме міністерство, а також департамент, який займається цими питаннями, тобто Департамент соціальної інтеграції, певною мірою несе відповідальність за те, щоб належним чином забезпечити такі рішення та, можливо, запровадити такі інструменти, які дозволять зменшити напруження, що вже існують і які значною мірою насправді не мають під собою фактичного підґрунтя», — підкреслює доктор Марта Пахоцька.
«Звернімо увагу, що дуже часто ці напруження є наслідком певних наративів, які формуються та поширюються різними політичними партіями. А політичні партії мають власні інтереси. Крім того, незабаром ми знову вступаємо у виборчий цикл, це також має значення. Саме тому Департамент соціальної інтеграції повинен стратегічно й далекоглядно підходити до розробки цієї стратегії, а згодом і до її впровадження, щоб, по-перше, зменшити вже наявну напруженість, по-друге, здійснювати просвітницьку роботу, а по-третє, можливо, популяризувати факти та знання. Мета полягає в тому, щоб показати: місцеве населення та люди, які прибули з інших країн, можуть співіснувати, взаємно доповнювати одне одного та співпрацювати, а не конкурувати за ресурси», — зазначає Марта Пахоцька.
Однією з тем, порушених під час форуму, стала роль міста у формуванні міграційної політики. Експерти підкреслювали, що місто — це ключова ланка, де втілюється міграційна політика. Поки уряди ухвалюють загальні закони, саме органи місцевого самоврядування безпосередньо приймають мігрантів, вирішують питання їхнього житла, роботи та швидкої інтеграції в громаду.
Місцева міграційна політика має зосереджуватися не лише на захисті прав мігрантів, а й на створенні умов для їхньої повноцінної участі в житті громади. Успіх такої політики залежить від злагодженої роботи міської влади, громадських організацій, бізнесу та самих мігрантів. Лише комплексний підхід і достатня ресурсна підтримка можуть допомогти місту ефективно відповідати на виклики, пов'язані зі зростанням міграції.
«Міста є найближчими до мешканця, а кожен, хто приїжджає, стає мешканцем», — наголошує координаторка Групи з питань міграції та інтеграції Спілки польських метрополій Сильвія Цюранкевич-Гортинська.
«Чи буде це короткостроковий, чи довгостроковий мешканець, насправді не має такого великого значення з точки зору міста, яке надає різноманітні послуги та забезпечує різні види підтримки», — підкреслює Сильвія Цюранкевич-Гортинська.
Міграційний форум «Європа, Україна, Польща й альтернативне майбутнє» організував фонд «Homo Faber» у співпраці з Міграційним консорціумом за підтримки Фонду імені Стефана Баторія. Це була дводенна подія, під час якої обговорювалися, зокрема, сценарії потенційного завершення війни в Україні та події, що відбуватимуться після нього в Європі, а також дезінформація в контексті міграції та її вплив на сприйняття пов'язаних із нею викликів. Серед учасників були, зокрема, головний редактор фактчекінгового сайту Demagog, представники польської Науково-академічної комп'ютерної мережі, а також відомий український політолог Валерій Пекар.
Інна Ясніцька