Протягом більшої частини ХХ століття оборонна промисловість була сферою, де держава відігравала домінуючу роль — контролювала виробництво, фінансування та реалізацію стратегічних програм. Особливо яскраво це проявилося в період Холодної війни, коли в багатьох країнах оборонні заводи, арсенали та конструкторські бюро перебували у державній власності або під жорстким державним контролем. Така модель була характерною насамперед для СРСР і країн Варшавського договору, а також значною мірою для Франції, Великої Британії та частково США. У XXI столітті баланс поступово змінився: приватні оборонні концерни стали одними з головних рушіїв технологічного розвитку, інновацій, залучення інвестицій та світового ринку озброєнь.
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), США залишаються найбільшим експортером зброї у світі. За останні два роки частка американського експорту становила понад 40% світового ринку. При цьому більшість найбільших американських оборонних компаній — приватні структури. Компанії на кшталт Lockheed Martin, Northrop Grumman, General Dynamics, Raytheon Technologies (нині RTX Corporation) десятиліттями були приватними підрядниками Пентагону.
Водночас повномасштабна війна Росії проти України створила безпрецедентний попит на озброєння. Країни переглядають свої оборонні бюджети, збільшують виробничі потужності та шукають нові моделі співпраці між державою і бізнесом. Про це під час панелі «Рахунок за свободу. Звідки взяти мільярди на армію?» говорив генерал Богуслав Пацек.
«Якщо говорити про приватний бізнес, то варто пам’ятати, що світові концерни, які продають найбільше озброєння і фактично забезпечують оборонні потреби великих країн, — це не державні підприємства, а приватні. Десять найбільших оборонних концернів світу — американські, з якими Польща сьогодні активно співпрацює. Після початку повномасштабної російської війни в Україні американський експорт озброєння ще більше зріс. Водночас Росія, яка раніше контролювала близько 22% світового ринку, сьогодні стрімко втрачає свої позиції через санкції та необхідність забезпечувати власну армію», — зазначив Богуслав Пацек.
Наразі в Польщі немає приватного концерну, який міг би на рівних конкурувати з найбільшими світовими виробниками. Для цього недостатньо лише отримати контракт від держави. Компанія повинна мати фінансові ресурси, технології, виробничі лінії та можливість масштабувати випуск продукції.
«Було б добре, якби польська оборонна промисловість більше спиралася на приватний капітал. У країні вже є сильні приватні компанії, однак жодна з них поки що не має достатнього фінансового та виробничого потенціалу, щоб самостійно конкурувати з провідними європейськими чи світовими виробниками озброєння. Для цього потрібні мільярдні інвестиції, тому сьогодні надзвичайно важливими є роль фінансового сектору та можливості, які відкриває програма SAFE», — наголошує Богуслав Пацек і акцентує, що Польща поступово рухається до моделі, яку десятиліттями використовують США. Там держава активно підтримує власних виробників на міжнародних ринках — від дипломатичного супроводу контрактів до політичного лобіювання.
Одним із головних аргументів прихильників збільшення оборонних витрат є досвід України. Війна показала, що у разі масштабного конфлікту економіка змушена швидко переходити на воєнні рейки.
Заступник міністра оборони Польщі Цезари Томчик наголошує, що інвестиції у безпеку сьогодні значно дешевші, ніж відновлення після війни.
«Досвід України переконливо показує, що в умовах війни або масштабної кризи економіка змушена повністю переходити на воєнні рейки. Коли на безпеку й оборону спрямовується понад чверть ВВП, це вже зовсім інша реальність для держави та її громадян. Якщо ми інвестуватимемо в озброєння, оснащення армії, зміцнення союзів і збережемо єдність між Європою та Сполученими Штатами, то потенційний противник не наважиться нам загрожувати. Саме сильна оборона залишається найкращим способом запобігти війні», — підкреслює Цезари Томчик.
Матеріал можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами
Вікторія Машталер