Викрадення українських дітей Росією: міжнародне право розглядає це як міжнародний злочин
Російська депортація українських дітей із тимчасово окупованих територій є одним із найтяжчих порушень міжнародного гуманітарного права. Про це в ефірі програми «Тема дня» на Польському радіо для України заявила докторка юридичних наук, професорка Магдалена Баїнчик.
За офіційними українськими даними, після початку повномасштабного вторгнення Росія незаконно вивезла понад 20,5 тисяч українських дітей. Водночас українська влада наголошує, що реальна кількість може бути значно більшою, оскільки Росія не надає повної інформації про переміщених дітей.
Депортація дітей — це міжнародний злочин
Як пояснила Магдалена Баїнчик, примусове вивезення дітей із окупованих територій має ознаки міжнародного злочину.
«Ми говоримо про серйозне порушення міжнародного права, яке автоматично створює відповідальність Росії як держави, а також усіх осіб, які беруть участь у скоєнні цього злочину», — зазначила професорка.
Вона нагадала, що сучасне міжнародне право розрізняє чотири основні міжнародні злочини: агресію, воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид.
Питання викрадення дітей як інструменту знищення ідентичності вже мало історичні прецеденти. Під час Другої світової війни нацистська Німеччина викрадала дітей із окупованих територій, зокрема з Польщі, з метою їхньої германізації.
«У післявоєнних процесах було встановлено, що викрадення дітей, позбавлення їхньої ідентичності, передача німецьким сім’ям і примусове виховання в іншому національному середовищі могли бути складовою злочину проти людяності», — розповіла експертка.
За даними Інституту національної пам’яті Польщі, під час Другої світової війни з Польщі було викрадено близько 200 тисяч дітей, а повернути вдалося лише приблизно 33 тисячі.
Чи є викрадення українських дітей геноцидом?
Україна неодноразово заявляла, що примусове переміщення дітей, зміна їхньої ідентичності, усиновлення російськими сім’ями та ідеологічна обробка можуть бути елементами геноциду.
Магдалена Баїнчик пояснила, що з юридичної точки зору геноцид має дуже вузьке визначення: необхідно довести намір знищити повністю або частково певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
«Одним із актів, які можуть становити геноцид, є примусова передача дітей з однієї групи до іншої», — зазначила вона.
Водночас міжнародні інституції наразі застосовують інші правові кваліфікації. Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента Росії Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової саме за підозрою у скоєнні воєнного злочину — незаконної депортації та переміщення цивільного населення.
За словами професорки, така кваліфікація не означає виправдання чи применшення тяжкості злочину, а пов’язана з тим, що довести саме намір знищення національної групи в судовому процесі значно складніше.
Російські аргументи про «порятунок дітей»
Росія заявляє, що не викрадає дітей, а нібито евакуює їх із зон бойових дій задля безпеки.
Магдалена Баїнчик наголосила, що така аргументація використовує окремі положення міжнародного гуманітарного права про можливість евакуації цивільного населення, однак не враховує подальші дії щодо дітей.
Йдеться, зокрема, про зміну їхнього правового статусу, позбавлення зв’язку з батьками, передачу російським сім’ям, усиновлення та ідеологічну обробку.
«Сам факт вивезення дітей — це лише один елемент. Важливо також те, що відбувається після цього», — підкреслила експертка.
Чи можуть винні понести покарання?
За словами Магдалени Баїнчик, міжнародні злочини не мають строку давності.
«Не мине 25, 50 чи 100 років — ці злочини залишаються злочинами, і особа може бути притягнута до відповідальності», — сказала вона.
Вона пояснила, що у випадку міжнародних злочинів діє принцип універсальної юрисдикції. Це означає, що держави, які дотримуються міжнародного права, можуть переслідувати підозрюваних, якщо вони опиняться на їхній території.
Професорка зазначила, що важливо вже зараз встановлювати імена конкретних осіб, причетних до депортації дітей.
«Ми повинні називати не лише жертв, а й винних. Чим раніше злочинець буде ідентифікований, тим більше шансів, що в майбутньому він буде притягнутий до відповідальності», — сказала вона.
Санкції проти організаторів депортації дітей
Міжнародна коаліція за повернення українських дітей, створена за участю Канади та України, працює над механізмами тиску на Росію.
Одним із таких інструментів є санкції проти російських посадовців та організацій, які беруть участь у депортації, утриманні та русифікації українських дітей.
Обмеження включають замороження активів і заборону на в’їзд до країн Європейського Союзу.
Повернення дітей залишається складним процесом
Україні вдалося повернути частину дітей, однак масштаби проблеми залишаються величезними.
За словами експертки, важливу роль відіграють дипломатичні посередники та міжнародні організації. Вона зазначила, що неформальні дипломатичні канали також можуть допомагати у поверненні дітей.
Водночас доступ міжнародних організацій до місць утримання дітей у Росії залишається обмеженим.
«З огляду на російську політику важко розраховувати на добровільне відкриття доступу міжнародним структурам до потерпілих», — сказала Магдалена Баїнчик.
Вона наголосила, що головним завданням міжнародної спільноти залишається повернення кожної української дитини додому та притягнення винних до відповідальності.
24:58 [i]TEMAT DNIA_BAINCZYK_DEPORTACJE DZIECI_2026_07_16.mp3 Як довести злочин депортації українських дітей і притягнути винних до відповідальності
Володимир Гарматюк