Українці, які залишилися жити у польському Згожельці після початку повномасштабної війни, добре інтегрувалися в місцеву громаду, працюють і не потребують постійної допомоги. Про це в ефірі Польського радіо для України заявила речниця міської ради Згожельця Рената Бурдош, яка з перших днів російського вторгнення допомагала українським біженцям у складі волонтерської ініціативи «Дівчата з Окшеї».
За словами Ренати Бурдош, сьогодні українська громада вже стала невід'ємною частиною життя міста. Вона наголосила, що ті українці, які залишилися у Згожельці, самостійно дають собі раду, а поширені твердження про нібито особливі пільги для них не відповідають дійсності.
«Як державний службовець, можу сказати, що легенди, які поширюються про цю допомогу, — це все казки. У них немає нічого більше, ніж у нас. Більше того, їм часто важко пробитися. Вони дуже горді люди. Нелегко просити про допомогу», — зазначила вона.
Рената Бурдош також нагадала, що у перші місяці війни самі українці активно долучалися до волонтерства. Вони допомагали сортувати гуманітарну допомогу, готували продуктові набори, працювали перекладачами та підтримували новоприбулих біженців. За її словами, така взаємна солідарність стала одним із найсильніших вражень того часу.
На думку представниці міської влади, Польща не лише допомогла українцям у найважчий момент, а й сама потребує їх. Вона наголосила, що країна стикається зі старінням населення, а українці, які працюють, виховують дітей та інтегруються в польське суспільство, є важливими для її майбутнього.
«Ми — нація, що старіє, і було б добре, якби нас було трохи більше. Якщо не близьких сусідів, кого нам слід заохочувати жити з нами?», — підсумувала волонтерка.
Усю розмову можна послухати у доданому файлі.
Євгеній Дячков