Перший у Польщі конгрес інформаційної безпеки Reinfo, який 22-23 вересня провели Фонд Інституту Заменгофа та Університет Білостока, показав головну слабкість польської держави у когнітивній війні проти Росії та Білорусі: тривале недооцінювання небезпеки російського впливу на інформаційний простір Польщі та брак реальної координації. Організатори події в центр уваги винесли поняття інформаційної безпеки й інформаційної стійкості.
За словами Каміля Басая з фонду Infoops Polska, єдиного централізованого механізму стійкості створити неможливо. Його треба будувати одночасно на всіх рівнях: від навчання дітей і підлітків до роботи державної, цивільної та військової адміністрацій і неурядових організацій.
Ефективного механізму, який прибрав би з польськомовного простору контент, підконтрольний ворожій державі, досі немає. А Росія тим часом уже не продукує поодинокі фейки чи дезінформацію, а провадить масштабні психологічні операції у глобальному масштабі.
Каміль Басай пояснює на прикладі механізм таких операцій.
«Яскравим прикладом є репутаційні атаки, спрямовані проти польсько-українських відносин. Наведу практичний приклад.
Ми спостерігали поширення в Україні українською мовою фальшивої обкладинки, скриншоту нібито з телебачення Polsat, який мав показати, що Польща закрила кордон. Сама ця інформація була несерйозною, бо дуже легко перевірити щодо відкритості польсько-українського кордону. Однак ми зацікавилися, звідки беруться ці інформаційні зусилля та чого вони намагаються досягти.
Тож ми почали уважно стежити за цією частиною операції. За 48 годин виявилося, що суть цієї акції полягала не в публікації дезінформації про закриття кордону, а в зборі негативних коментарів про поляків в україномовній мережі. Потім ці коментарі потім були ворогом розповсюджені в Польщі, польською мовою, щоб викликати негативні емоції у відповідь на ці негативні українські коментарі, нібито українські, оскільки деякі з цих коментарів також контролювалися Росією.
Потім з'явилися негативні польські коментарі, зокрема ті, що закликали до блокади військової допомоги. На цьому етапі Білорусь приєдналася до цієї операції. Білорусь була першою країною в Польщі, яка почала розповсюджувати ці негативні коментарі, стимульовані Росією. Ці селекціоновані негативні заклики з Польщі вони знову ввели в українське інформаційне середовище, по суті, відбираючи їх – відбираючи конкретну, дуже емоційну та резонансну інформацію.
І це процес, який триває щодня. Процес, який ми можемо виміряти, ідентифікувати та проаналізувати. Однак у нас немає — і я думаю, що це головний висновок цієї конференції — механізму, який би дійсно обмежив здатність цього типу апарату функціонувати в кіберпросторі.
А цей апарат розширюється не лише через акаунти та групи в телеграмі чи інших соціальних мережах та месенджерах, але зростає також динаміка виробництва контенту, оскільки штучний інтелект все частіше використовується для автоматичного перерозподілу заданого пропагандистського контенту та його перекладу в найрізноманітніші лінгвістичні мережі.
Не кожна дезінформаційна операція, яка викликає дискусії щодо польсько-українських чи польсько-литовських відносин, є саме такою. Росіяни прагнуть налаштувати нас абсолютно проти всіх, з особливим акцентом на Україні на цей момент.
Однак дуже часто такі операції ініціюються з українського чи польського боку росіянами, але їхнє пропагандистське споживання насправді відбувається в Африці, Південній Америці та іспаномовній лінгвістичній мережі.
І ось дещо дуже тривожне, і що ми всі повинні усвідомлювати, це те, що Польща пов'язана з Україною в цій інформаційній діяльності, спрямованій на пошкодження сприйняття обох країн. Це означає, що іміджеві атаки, які здійснює Російська Федерація, наприклад, в арабомовній мережі, завжди здійснюються проти Польщі та України одночасно.
Це відповідає моделі, яку росіяни використовують проти України з 2014 року».
Каміль Басай зазначає, що після кілька втрачених років «тема інформаційної безпеки та стійкості більш оперативно увійшла в сферу функціонування більш жорстких структур державної безпеки, таких як збройні сили, секретні служби та пов'язані з ними організації. А водночас це все ще поодинокі, некоординовані успіхи з дуже складним полем дії з юридичного погляду. Польське законодавство, у певному сенсі, перешкоджає розвитку процесів безпеки інформаційного середовища.
Заважає певною мірою в позитивному сенсі, оскільки тут спрацьовують певні запобіжні клапани для демократії, розроблені таким чином.
Однак, це також актуальні правові положення, які недостатньо застосовуються.
Так, багато операцій впливу здійснюються, наприклад, через посередників у Польщі, тобто громадян Польщі, які розповсюджують, просувають або організовують інформаційні кампанії на основі російських пропагандистських матеріалів. А ці матеріали підпадають під прославляння агресивної війни проти України. Тож ці громадяни вчиняють злочини згідно з польським кримінальним кодексом.
Я хотів би, щоб польська прокуратура та система правосуддя ретельно докваліфікувалися у власних компетенціях, щоб побачити, що вони насправді можуть зробити для забезпечення безпеки інформаційного середовища, караючи щось, що кваліфікується як злочин у кримінальному кодексі, тому що це рішення, доступні тут і зараз. Але з якоїсь причини, я не знаю, з якої, цей процес правозастосування є абсолютно недостатнім. З 2022 року ми всі добре знайомі з групами людей, які займаються поширенням проросійського контенту в польському інтернеті польською мовою, спираючись на російські джерела.
Вони роблять це абсолютно безсоромно. Кількість порушень права, які скоїли ці особи за цей час, є достатньою для того, щоб відкрити провадження. Воно не відкривається».
У відповідь на запитання, хто має ініціювати повторне впровадження таких процедур, Каміль Басай відповідає:
«Я думаю, що це відповідальність, яка належить до Агентства внутрішньої безпеки. Воно визнає свою відповідальність за питання інформаційної безпеки, але воно також повинно звертати більше уваги на юридичні інструменти, які воно вже має у своєму розпорядженні. І це не інструменти, які спеціально обтяжать оперативні ресурси та сили. Ініціатор має бути суб'єктом, юридично присвяченим внутрішній безпеці держави, тож у цьому випадку це, безсумнівно, Агентство внутрішньої безпеки».
Каміль Басай високо оцінює досвід України в когнітивній війні проти України:
«Здається, потрібна більша відкритість до українського досвіду, бо він неоціненний. Зусилля України щодо протидії російським психологічним операціям, які є набагато складнішими, жорстокішими та важкими для оцінки, вимагають персоналу, який також психологічно імунізований до зіткнення, наприклад, із зображеннями страждань, руйнувань і смерті. Ці зображення не лише створюються Росією, але й створюються з двома цілями: по-перше, знищувати та вбивати, а по-друге, використовувати ці зображення для залякування.
Для протистояння таким операціям необхідні не лише навичоки детекції, але й, насамперед, психологічна здатність функціонувати в такому інформаційному середовищі. Пам'ятаймо, що аналітики, відповідальні за ці зображення, щодня стикаються з такими зображеннями. Вони також певною мірою стикаються з власною безпорадністю у пом'якшенні цих типів загроз.
І попри все, Україна опанувала цю багатодоменну здатність розвідувати російські операції, збирати інформацію та упаковувати всі дані з передової, з територій, які росіяни дестабілізують роками.
Я не маю на увазі тут і зараз, але до 2014 року, бо насправді цей процес формування українських компетенцій тривав. Не з 2022-го року, коли, звичайно, відбулася значна якісна зміна. Україна створювала власну систему інформаційної безпеки з 2014 року.
І змушена була у 2022 році швидко адаптувати цю систему, тепер уже в напрямку воєнних зусиль. Я також намагаюся часто повторювати це своїм колегам на Заході, бо мав задоволення та честь брати участь у процесах формування деяких моделей з 2022 року в Києві. І мені здається, що ця перспектива, яку я отримав, подорожуючи до Києва, показує, що рівень комфорту, рівень сприйняття нашої зони безпеки на Заході, все ще дуже комфортний.
Навіть якщо ми говоримо про загрози війни, гібридної війни та дестабілізації, більшість експертів, на жаль, розглядають це з теоретичного погляду.
Досвід війни повністю змінює цю перспективу. Звичайно, я не бажаю нікому цього пережити, але я б хотів, щоб вони розуміли, що вони повинні вчитися на досвіді інших, поки можуть».
Запрошую послухати розмову в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк