Українська Служба
Додати як бажане джерело в Google

Додайте нас до пріоритетних джерел у Google, щоб наші новини відображалися у Вас на початку результатів пошуку.

Побутова дезінформація в Польщі: чому міфи про українців досі працюють

05.10.2026 19:00
Міфи про «українок, які крадуть польських чоловіків», «квартири для біженців» чи нібито особливі привілеї в медицині працюють не стільки через віру в конкретну брехню, скільки через емоції — страх, образу, відчуття несправедливості. Експерти пояснюють, чому простого спростування таких повідомлень недостатньо і що може зробити суспільство стійкішим до маніпуляцій.
Аудіо
  • Чому міфи про українців не зникають: як дезінформація працює через емоції
   ,
Дослідниця дезінформації Анна Мєжинська, Польське радіоХристина Срібняк / УСПР

Російська дезінформація — це потужний механізм, який не припиняє обертів і працює одразу за багатьма напрямами. Вона використовує історичні конфлікти, політичні суперечки, тему безпеки, економіки, міграції, злочинності. У Польщі офіційні служби ще у 2022 році попереджали, що одна з головних цілей таких операцій — посилювати ворожість між поляками та українцями й використовувати для цього події, які викликають сильні емоції. Але є ще один рівень впливу — значно ближчий до повсякденного життя. Тут не обов’язково йдеться про велику політику чи геополітичні заяви. Достатньо переконати людину, що сусід з України забирає у поляків роботу, що біженець отримує більше допомоги, ніж вона сама, або що українка становить загрозу її родині.

Одним із таких наративів став міф про українок як конкуренток польок у стосунках. За словами дослідниці дезінформації у мережі Анни Мєжинської, такі повідомлення почали поширюватися практично відразу після початку повномасштабного вторгнення — вже навесні 2022 року. У соцмережах з'являлися групи знайомств і дописи, в яких українських жінок представляли як тих, хто приїхав до Польщі нібито не через війну, а в пошуках кращого життя, зокрема польських чоловіків. Українка в такому повідомленні переставала бути людиною, яка втекла від війни. Її перетворювали на суперницю.

«У соцмережах створювали групи для знайомств, де з фвальшивих профілів українок публікували оглошення про охоче знайомство з поляками, відтак українок представляли як справді серйозних суперниць полькам. У Польщі цей міф дуже міцно закріпився, адже він потужно впливає на емоції та людські потреби. Звичайно, не всі у це вірять, але якщо поговорити з людьми на вулицях, виявиться, що справді майже кожен про це чув. Сьогодні російська пропаганда намагається налашиувати усе суспільство проти українців загалом», — зазначила Мєжинська.

Експертка пояснила, що для пропаганди важливо не стільки переконати людину в одній конкретній брехні, скільки сформувати її емоційне ставлення. Якщо людина починає сприймати іншу групу як конкурентів, загрозу або джерело власних проблем, далі вже легше поширювати будь-які нові повідомлення про неї. Зокрема, величезну кількість обурень викликали так звані «несправедливі привілеї» українців на соціальну допомогу. Всі чули міфи про те, що українці не просто користуються безоплатною медициною, а й обслуговуються поза чергою у лікарнях. Такі повідомлення продовжують поширюватися в польському інформаційному просторі і після завершення спецзакону 2022 року.

«Положення закону, які гарантували соціальну допомогу українським біженцям, ніколи не були чітко і широко відомі полякам. І на цьому ґрунті виникали абсолютно неправдиві міфи. Я на початку повномасштабного вторгнення співпрацювала з іншою великою неурядовою організацією й займалася тимчасовим розселенням біженців. Йшлося про житло на тиждень-два, щоб люди мали дах над головою і могли хоча б якось спланувати своє подальше життя. Це справді був дуже короткий термін. Але потім я чула від поляків такі твердження, що коли українці приїжджають до Польщі, вони отримують квартири. І ось тут принципова різниця між "вони отримують квартири" чи "мають можливість пожити в них тиждень"? Так дуже легко спотворити зміст і поширити його далі», — пояснила співзасновниця Фонду «Асиметристи» Юстина Ґрабовська.

Анна Мєжинська застерігає, що навіть спосіб, у який ми говоримо про дезінформацію, може мати значення. Постійно повторювати неправдиве твердження, навіть для того, щоб його спростувати, — не найкраща стратегія. Якщо людина багато разів чує фразу «українки крадуть польських чоловіків», сама ця конструкція залишається в її пам’яті. Тому замість того, щоб знову й знову повторювати брехливий наратив, варто давати людині факти, які дозволяють побачити ситуацію ширше. Мєжинська наголошує, що проблема ще й у тому, що дезінформація працює не лише з нашими знаннями, а й з емоціями. Людина може знати, що конкретне повідомлення неправдиве, але все одно бути вразливою до наступної маніпуляції. Особливо якщо вона втомлена, налякана, роздратована або перебуває під постійним стресом.

Запрошуємо слухати весь матеріал

Підготувала Христина Срібняк