Енн Епплбаум — журналістка, історикиня і лауреатка Пулітцерівської премії, авторка книг про сучасну політику, зокрема «Автократія, Inc. Диктатори, які хочуть керувати світом», пояснює механізми, за допомогою яких автократичні лідери панують або прагнуть панувати у своїх країнах, а останнім часом також намагаються нищити демократичні цінності й демократичну систему. Великою мірою ці механізми спираються на алгоритми сучасних медіа:
«... зараз справді живемо в алгоритмах, які створюємо самі. Ви знаєте, що якщо ви, перебуваючи в Інстаграмі, натиснете кнопку, щоби подивитися рекламу зубної пасти, то потім будете бачити все більше й більше реклами зубної пасти. І так зараз працює політика: людей «годують» усе більше і більше тим, чого, на думку політиків, люди хочуть.
Експерименти показали, що таке повторювання може дуже легко допровадити до екстремізму. Скажімо, якщо ви зацікавлені в добробуті тварин і в порятунку видів, які знаходяться під загрозою зникнення, і якщо ви продовжите тиснути на найекстремальніші з цих почуттів, то зрештою ви знайдете терористичні групи, які захочуть убити вчених за експерименти над тваринами. І так працює політика.
Отже, ми створили інформаційні системи, які сприяють екстремізму, створюють розкол і значно ускладнюють ведення демократичних розмов. Людям просто важливо дійти згоди щодо того, що є правдою, що сталося вчора. А якщо ми не знаємо, що сталося вчора, то ми не можемо розробити політику для боротьби з цим або для подолання цього.
І такі люди, як Трамп, я думаю, насправді є продуктом таких обставин. От, скажімо, чому така людина може стати президентом? Думаю, це тому, що він відповідає природі сучасних медіа. Він той, хто навчився використовувати екстремістське мовлення, щоб привернути до себе увагу.
Більшість із нас зараз отримує новини та інформацію через соціальні мережі. А соціальними мережами керує потреба в екстремістських заявках, розбраті, гніві та емоціях», — пояснює Енн Епплбаум.
Журналістка наголосила, що сучасні технології надають авторитарним режимам нові можливості стеження та контролю. Як приклад вона навела Китай, де дані про пересування людей, їхню активність в інтернеті та споживацькі звички у сукупності дають детальне уявлення про суспільство, зокрема про вподобання, погляди громадян і їхній спосіб мислення. Така інформація дає владі змогу безпосередньо впливати на погляди громадян і виявляти політичну опозицію ще до того, як вона сформується.
Говорячи про формування мережі автократичних режимів, Енн Епплбаум припустила, що важливий етап цього процесу припав на 2013–2014 роки. Вона пов’язала його, зокрема, зі змінами в Китаї, де західну конституційну демократію почали розглядати як загрозу однопартійній системі, та з реакцією Володимира Путіна на Революцію гідності в Україні. На її думку, російське й китайське керівництва усвідомили, що незалежне суспільне життя, свобода слова та демократичні ідеї можуть поставити під сумнів створені ними системи влади.
Попри посилення автократичних режимів, Епплбаум вважає, що демократія зберігає внутрішню силу завдяки прагненню людей до справедливості й правосуддя. Навіть у репресивних суспільствах, де влада контролює суди та обмежує можливість говорити правду, виникають нові покоління критиків. Водночас перемога демократії, на її думку, не буде однією вирішальною битвою, а залежатиме від тривалого процесу політичних змін. Серед можливих ознак такого поступу вона назвала повернення Сполучених Штатів до ролі лідера демократичного світу, перемогу України у війні, падіння режиму в Ірані та перехід Китаю до більш поміркованого й справедливого правління.
Запрошую послухати розмову в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк