Кіберпростір перетворився на повноцінний вимір війни, де програмне забезпечення може визначати результат бойових операцій. НАТО посилює увагу до активного виявлення кібератак і технологічної стійкості, а український досвід допомагає Альянсу переглядати власні підходи до безпеки.
«Кіберпростір офіційно визнано сферою ведення операцій. Отже, ми більше не можемо розглядати кібербезпеку ізольовано, як окремий напрям», — заявив Марко Кріскуоло (Marco Criscuolo), директор з питань стратегії та політики Департаменту кібербезпеки та цифрової трансформації НАТО. Він виступив на конференції Cyber24 Days у Варшаві.
«Протягом багатьох років, обговорюючи кібербезпеку, ми зосереджувалися переважно на політичних аспектах: статті 5-ї Північноатлантичного договору, її застосуванні та порогах реагування. Тепер увага зміщується передусім до військової та технологічної сфер», — зазначає Марко Кріскуоло.
Пасивне очікування ударів і ліквідація наслідків більше не працюють. Марко Кріскуоло виступає за активніший підхід: публічно викривати хакерські угруповання, їхніх спонсорів та інструменти, позбавляючи ворога анонімності.
«У сфері кібербезпеки нам потрібен значно активніший підхід. Це означає, що ми маємо підвищувати ціну, яку противник платить за свої дії. Для цього потрібно посилювати захист наших систем — як військових, так і цивільних. Також варто оприлюднювати інформацію про інциденти, встановлювати відповідальних за кібератаки та виявляти методи і тактики противника. Це дозволить уповільнювати його дії, адже тоді йому доведеться зупинятися, аналізувати ситуацію та з'ясовувати, що саме ми виявили», — наголошує він.
Водночас Альянс не має власних наступальних кіберспроможностей. Замість цього діє механізм SCEPVA, який передбачає добровільне надання країнами власних кіберефектів для операцій і місій НАТО. Такі дії суворо регламентовані правилами застосування сили. «Підхід НАТО за своєю суттю залишається оборонним», — підкреслює представник Альянсу.
Повномасштабна війна Росії проти України продемонструвала, наскільки важливо готуватися до кібератак до початку бойових дій.
«На самому початку війни кіберпростір використовували для підготовки до неї. Усе почалося з дезінформаційних кампаній, пов'язаних із Facebook і державними ресурсами. Атакували фінансовий сектор і критичну інфраструктуру, але особливо вражало те, що кібератаки впливали й на системи управління та командування», — зазначив представник НАТО.
Як приклад він навів кібератаку на супутникову мережу Viasat із використанням AcidRain, яка вивела з ладу модеми, потрібні для зв'язку.
«Урок полягає в тому, що готуватися до війни, коли вона вже почалася, запізно. Війна в Україні показує: підготовка необхідна, і займатися нею потрібно заздалегідь», — наголосив Кріскуоло.
Особливе місце в оцінці представника НАТО посідає готовність України йти на виправдані ризики заради збереження держави, що демонструє показовий приклад використання хмарних технологій.
За словами Марко Кріскуоло, у державному секторі та оборонній сфері панує бюрократичний консерватизм:
«У державному секторі та оборонній сфері ми не належимо до тих, хто впроваджує нові технології першими. Ми досить консервативні. Як на мене, Україна вчить нас, що іноді потрібно ризикувати... Показовий приклад — хмарні технології. Раніше їх використання для зберігання й обробки секретної інформації вважали надто складним завданням. Для України ж хмарні рішення стали способом уберегти важливі дані від знищення».
Цей український досвід змусив самого оборонно-політичного велетня переглянути власний консерватизм.
«Що ж до НАТО, ми уважно вивчили цей досвід і тепер значно більше спираємося на підхід, заснований на управлінні ризиками. Це вплинуло на розробку наших правил використання хмарних технологій, зокрема в секретних системах, призначених для роботи з інформацією найвищого рівня секретності», — підсумував Марко Кріскуоло.
Аудіоверсія матеріалу — у прикріпленому файлі.
Вікторія Машталер