Методи та наративи російської пропаганди адаптуються до історичного досвіду, суспільних настроїв і політичного контексту кожної країни. Про це йшлося під час конференції «Анатомія брехні. Маніпуляція словом під час теперішньої російсько-української війни», організованої Інститутом історії Поморського університету в Слупську. Серед учасників були історики, політологи та інші дослідники, які розглядали різні механізми маніпуляції суспільною свідомістю.
Тереза Хланьова, заступниця директора Інституту східноєвропейських студій Карлового університету в Празі, перекладачка та голова Чеської асоціації україністів розповідає про своє дослідження «Різниця в російських стратегіях дезінформаційних у Чехії та Польщі" в контексті виступів під час міжнародної конференції «Анатомія брехні. Маніпуляція словом під час теперішньої російсько-української війни», яка відбулася в Поморському університеті в Слупську.
Зокрема, професор Роберт Кусьнеж із Поморського університету аналізував «Образ Польщі в російських прокремлівських медіа», серед іншого антипольську російську пропаганду та маніпуляції історичними наративами, зокрема твердженнями про нібито польські територіальні претензії на українські землі, передусім Львів.
Окремі доповіді стосувалися ролі Російської православної церкви в поширенні пропаганди (Марека Мельника), діяльності Римсько-католицької церкви в Україні (Юзефа Шиманського) та індоктринації дітей і молоді на тимчасово окупованих територіях (Сергія Адамовича). Останню тему учасниця розмови назвала особливо болючою, наголосивши на необхідності розповідати європейській аудиторії про реальність життя на окупованих територіях.
У власній доповіді дослідниця зосередилася на порівнянні російських пропагандистських наративів у Польщі та Чехії, зокрема на тому, як Росія намагається сформувати позитивне ставлення до себе у Чехії.
Виявилося, що в Польщі цей підхід має обмежені перспективи через історичний досвід країни, тому російська пропаганда частіше намагається розпалювати неприязнь до українців. Для цього використовують історичні суперечності, зокрема теми Волині та Другої світової війни, а також економічні питання, пов'язані з українською сільськогосподарською продукцією.
У Чехії ситуація інша: історичні традиції русофільства створюють певне підґрунтя для поширення позитивних образів Росії. Прикладом стала діяльність чеського місцевого політика Якуба Зіби, який із 2021 року живе у Волгограді, але водночас залишався політично активним у Пльзені. Через Facebook і YouTube він формує спільноту прихильників Росії, демонструючи її як привабливу країну з багатою культурою, героїчним минулим і мальовничими містами. При цьому він майже не згадує про війну проти України, а позитивний образ створює завдяки вибірковому показу дійсності, маніпуляції контекстом і замовчуванню незручної інформації.
Особливість такого способу впливу полягає в тому, що пропаганда може обходитися без відвертої брехні та мови ненависті. Достатньо постійно демонструвати лише привабливі сторони Росії, створювати навколо пропагандиста відчуття близької спільноти та формувати емоційну прихильність до країни. У результаті аудиторія стає менш сприйнятливою до критичних повідомлень про Росію і перестає їм довіряти.
Запрошую послухати розмову в доданому звуковому файлі або в подкастах
Сніжана Чернюк