Колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний свого часу заявив, що майбутня війна буде війною дронів. Тепер ця фраза звучить майже як пророцтво. Безпілотники вже сьогодні стали ключовим інструментом на фронті — з обох боків. Але разом з технологічним проривом приходить новий виклик: етика війни в епоху автономних бойових машин.
Саме над цим працює доктор Мацей Зайонц — дослідник Інституту філософії та соціології Польської академії наук. Він вивчає, як розробка, тестування та використання автономних військових систем мають узгоджуватися з етичними нормами. Адже дрони, що здатні самостійно ідентифікувати та уражати цілі без участі людини, вже стають реальністю.
«Це дрони різних типів, які можуть у певний момент бою самостійно вибрати та вразити ціль», — пояснює Зайонц.
Попри поширене уявлення, війна — не зона «поза мораллю». Навпаки, саме на полі бою етичні вибори мають найбільшу вагу.
«Етика не відділена від війни», — наголошує дослідник.
На його думку, саме таку позицію демонструє Україна. На противагу Росії, яка веде агресивну війну, порушуючи всі закони та звичаї, Україна є прикладом оборонної війни, яка ведеться у межах міжнародного гуманітарного права.
«Ми бачимо величезний розрив, можна сказати, цивілізаційний розрив... Україна — один із рідкісних прикладів суто оборонної війни, яка ведеться справедливо та заради справедливих цілей», — каже філософ.
У центрі міжнародного права ведення війни — кілька основних, але принципових норм. Саме їх дотримання робить збройний конфлікт хоча б частково керованим і людяним.
Принцип військової необхідності: атакувати можна лише ті об’єкти, які мають безпосереднє військове значення. Наприклад, удари ЗСУ по російських аеродромах відрізняються від російських ударів по українських електростанціях, які спрямовані на позбавлення цивільного населення базових умов життя.
Принцип розмежування: армія повинна чітко відрізняти військові цілі від цивільних. Атаки, спрямовані на мирне населення, — злочин.
Принцип обережності: при плануванні атак слід обирати ті методи, які завдадуть мінімум шкоди цивільному населенню. «Замість того, щоб скидати бомбу на школу зі снайпером на даху, краще використати точковий удар — скажімо, FPV-дрон», — пояснює Зайонц.
Принцип пропорційності: втрати серед цивільного населення не повинні бути більшими, ніж очікувана військова перевага. У прикладі з бомбуванням школи через одного снайпера — це неприйнятна диспропорція.
Попри те, що війна є ситуацією надзвичайною, навіть у використанні найсучаснішої зброї можливе — і необхідне — етичне регулювання. Інакше людство опиниться перед прірвою, де рішення про життя і смерть ухвалює не солдат, не офіцер, не держава, а алгоритм.
Саме тому дослідники, як-от Мацей Зайонц, працюють над формуванням етичних норм для майбутнього, в якому автономна зброя може стати звичним явищем. І де важливо, щоб гуманність не зникла навіть у найтехнологічнішій війні.
Більше про це слухайте у розмові у доданому звуковому файлі:
26:16 USPR_NA PERECHRESTI PODIJ ETYKA WIJNY MACIEJ ZAJĄC_2025_05_22.mp3 НА ПЕРЕХРЕСТІ ПОДІЙ. Війна майбутнього - між правом, етикою і штучним інтелектом
Володимир Гарматюк