— Розкажи, як почалася твоя пригода з Польщею?
— Вся пригода із Польщею розпочалася насправді із Gaude Polonia — з прекрасної стипендіальної програми, через яку пройшло безліч українців, моїх знайомих та друзів. Це унікальна можливість, якою дуже раджу усім скористатися або принаймні спробувати. Це додає вітру у вітрила. Насправді коли я була на Gaude Polonia, я була у Варшаві, де закохалася у це місто, я закохалася у людей.
Я дуже вдячна всім людям різних національностей — насправді, передусім полякам, господарям, стипендії, університетам і науковим інституціям, в яких я мала можливість тоді працювати, за всі ці відкриті двері, за можливості, якими можна було просто користуватися. Це було дійсно дуже круто. Це відкривало горизонти, це теж давало надію в те, що можна робити дуже багато класних речей.
У моєму випадку сталося так, що після Gaude Polonia та ще однієї міжнародної стипендії, вже краківської — Thesaurus Poloniae — я повернулася в Україну. Тобто, перебуваючи тут на стипендіях, у мене ще не було ані думки, ані зернинки цієї думки, щоб залишатися, аби жити та якось розвиватися тут. А повернулася додому я якраз під час розпалу Майдану, анексії Криму, під час початку війни на Донбасі. І в мені постав дуже великий знак запитання, що робити далі?
Певні кар’єрні двері, які були відчиненими до війни, до Майдану, для мене зачинилися. Треба було стукати у нові, але спершу — треба було їх знайти. Я випадково побачила оголошення на фейсбуці моєї хорошої знайомої Наталі Паньченко, яка в той момент шукала волонтерів для великої маркетингової конференції. Я зголосилася стати однією з них і приїхала сюди з абсолютно широко відкритими очима, з бюджетом десь на один день у Варшаві, тобто з дуже малим бюджетом — навіть на 2014 рік.
Але це був мій перший крок у невідоме: закрити очі, стрибнути в прірву. І десь потроху я почала вчитися — нехай не літати, але плавати у тій річці, в яку я потрапила. Дуже мені допомогла фундація Inna Przestrzeń, де колись у Києві я познайомилася з її очільником Вітеком на київській конференції для менеджерів культури.
Я запитала його на фейсбуці, чи можна підійти на консультацію про право праці й тому подібні теми, що пов’язані з легалізацією, з пошуком роботи, тому що я абсолютно нічого про це не знала. Прийшла випити з ним кави, а вийшла вже як одна із координаторок Форуму міграційної політики Польщі, ще навіть не знаючи ані польської мови, не орієнтуючись у правилах тутешнього суспільства, в якихось політичних тенденціях. Але все ж — мені це вдалося.
Продовження розмови слухайте у прикріпленому аудіофайлі