Її називали «капітаном у спідниці» та «пані командантою», а сама вона, за словами колег і близьких, була безкомпромісною, відважною, яскравою особистістю, яка відкрила шлях у морську професію для наступних поколінь жінок.
«Вона була недосяжним зразком. Її темперамент, мовні здібності, харизма — усе вражало. Вона чудово говорила французькою, заходила до французьких портів, звісно, володіла англійською. Це була виняткова постать», — згадує капітанка Анна Випих-Намьотко.
Шлях до моря
Данута Кобилінська-Валас народилася 1931 року в селі Козетули. Після Другої світової війни родина оселилася в Камені Поморському. Вже у 15 років Данута пройшла вітрильний курс, а згодом вирішила пов’язати своє життя з морем.
З 1949 по 1951 рік вона навчалася в Державній морській школі в Щецині, яку завершила однією з перших жінок у країні. Попри це, одразу вийти в море їй не дозволили — тодішня система відмовляла багатьом випускникам у праві плавати.
Перший рейс відбувся лише у 1956 році. Протягом кількох років вона працювала вахтовою помічницею, третьою, другою, а згодом — першою помічницею капітана. І лише в 1962 році, після шістнадцяти років наполегливості, її офіційно призначили капітаном.
«Вона мала щось, що викликало повагу. З’явилася в середовищі, де домінували чоловіки, і довела — здатна бути командиром», — зазначає капітан Яцек Сьорек.
Морська служба, громадянська позиція
Данута Кобилінська-Валас не лише очолювала екіпажі, а й проявляла громадянську солідарність. У грудні 1970 року, під час робітничих протестів, пароплав «Бещади» під її командуванням надавав допомогу страйкарям у Щецині.
У 1972 році вона врятувала екіпаж і вантаж судна «Копальня Меховіце», запобігши катастрофі. Її постать оспівували у книгах, інтерв’ю, фільмах та навіть віршах. Морський письменник Євгеніуш Дашковський присвятив їй книжку під назвою «Перша після Бога. Капітан моря Данута Кобилінська-Валас».
Журналістка Польського радіо Малґожата Ковнацька, яка дружила з нею понад два десятиліття, згадує: «Вона була неймовірною людиною. Відважна, чуйна, патріотка. Її знали в усьому світі, а дівчатка, читаючи про неї в журналах, мріяли піти її шляхом».
Бабуся, яка готувала у тіні апельсинових дерев
Однак для онуки Маґдалени Скшинської легендарна капітанка насамперед була бабусею. Зовсім не «звичайною», як вона про це мріяла в дитинстві.
«Вона була рок-н-рольною бабусею. Відважна, чуйна, яскрава, відкрита до світу. Вона не дбала про речі, казала — краще бути, ніж мати. Любила людей і завжди допомагала», — згадує онука.
Одним із найтепліших спогадів для Магдалени став час, проведений у Тунісі, де її бабуся з 1981 по 1986 рік працювала в посольстві Польщі. Там, у саду серед пахощів апельсинових квітів, вона готувала страви й спілкувалась з місцевими жінками.
Спадщина та визнання
За свою діяльність Кобилінська-Валас отримала численні нагороди, серед яких — Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі та Золотий знак пошани Поморського грифона.
У 2004 році вона навіть балотувалася до Європейського парламенту.
А в одному з інтерв’ю казала: «Я не сподівалася стати капітаном. Я просто хотіла плавати».
Слухйте програму у доданому звуковому файлі:
09:38 USPR_SIOHOFENNIA_DANUTA_KOBYLIŃSKA_WALAS_2025_07_19.mp3 «Перша після Бога»: відійшла легендарна капітанка Данута Кобилінська-Валас
Володимир Гарматюк