Історія польсько-українських взаємин після Другої світової війни є шляхом повільного подолання тягаря минулого. Одним із тих, хто системно сприяв подоланню взаємних упереджень і ворожості, був Єжи Ґедройць, редактор паризької «Культури» й співзасновник Літературного інституту.
«Українським роком» у «Культурі» можна назвати 1952-й. Відкрив його маніфест Юзефа Лободовського «Проти примар минулого», у якому автор захищав право українців на власну державу. Він наголошував: придушення українських державотворчих прагнень у минулому лише поглиблювало ненависть, і поляки мають усвідомити, що для українців Ризький договір мав такі самі наслідки, як для поляків — Ялта.
Того ж року «Культура» опублікувала лист ксьондза Юзефа Маєвського, який закликав поляків остаточно відмовитися від територіальних претензій на Вільно і Львів, навіть якщо колись з’явиться нагода для ревізії східних кордонів.
Ґедройць розглядав незалежну Україну як необхідну умову безпеки регіону. У своїх пізніх інтерв’ю він повторював:
«Без України Росія не є імперією. Ми мусимо будь-якою ціною зберегти незалежність Литви, України, Білорусі — це наш життєвий інтерес. Якби Росія поглинула Україну, ми були б приречені, узяті зовсім за горло».
Ці слова, сказані наприкінці 1990-х, виявилися пророчими. Ґедройць розумів загрозу з боку Росії ще задовго до розпаду СРСР, і навіть після 1989 року не змінював переконання, що східна політика Польщі має бути незалежною від ілюзій про можливе «примирення» з Москвою.
Ґедройць діяв не лише публіцистичним словом. За його ініціативи польський Літературний інститут у 1959 році видав українською мовою антологію «Розстріляне відродження», укладену Юрієм Лавріненком. Ця збірка творів письменників 1930-х, знищених сталінськими репресіями стала справжньою подією.
«Це видання справило неймовірне враження. Можна сказати, що антологія стала передмовою до відродження української літератури та поезії», — згадував Ґедройць.
Книжка потрапила до України нелегально, але саме це спричинило ефект розголосу: Комуністична партія України змушена була полемізувати з нею, фактично поширюючи її зміст.
Історик Рафал Хабельський вважає, що саме ця публікація стала практичним втіленням ґедройцівської східної програми:
«В основі польської східної політики, як її розумів Ґедройць, лежала потреба очищення історичних питань і початку діалогу. Він був переконаний, що майбутнє Польщі пов’язане з незалежністю її східних сусідів».
Важливою фігурою в українському напрямі діяльності Ґедройця був Богдан Осадчук, професор Берлінського університету, публіцист, багаторічний співробітник «Культури». Він став своєрідним «послом» української еміграції при Ґедройці й водночас представником «Культури» серед українців.
«Йому вдалося переконати частину української та польської еміграції: треба розпочати новий етап у відносинах, порвати з минулим і перейти до майбутнього», — говорив Осадчук.
Завдяки ініціативі Ґедройця й Осадчука 1952 року у Берліні з’явився німецькомовний бюлетень «Stimmen zu Osteuropäischen Fragen» («Голоси у справах Східної Європи»), який інформував Захід про становище народів за «залізною завісою».
На сторінках «Культури» постійно повторювався акронім ULB (Україна, Литва, Білорусь, а пізніше додавалася й R (Росія). Ця формула визначала східну політику, яку Ґедройць уважав необхідною для польської державної рації, коли незалежність східних сусідів є гарантією безпеки Польщі.
«Ґедройць намагався створити геополітичний порядок після розпаду СРСР, у якому майбутня незалежна Росія змирилася б із існуванням України, Литви й Білорусі як самостійних держав», — пояснив Хабельський.
Ідеї «Культури» поширювалися не лише через друковані видання. Їхні тексти звучали в ефірі Радіо Вільна Європа й Радіо Свобода.
Після розпаду Радянського Союзу Ґедройць вважав, що Польща має використати «історичний момент», коли Німеччина перестала бути ворогом, а СРСР — розпався. Для цього потрібно було визнати незалежність України.
У матеріалі використані архівні записи Польського радіо і фрагменти розмови з Рафалом Хабєльським із програми «Сліди пам’яті» Другого каналу Польського радіо. Подготувала Христина Срібняк.