Коли говоримо про безпеку та дезінформацію, а особливо в інтернеті, то складається враження, що, попри прийняті Євросоюзом правові норми, виразно не вистачає правової основи для такої боротьби з дезінформацією. Докторка Александра Ґаштольд, професорка Варшавського університету, пояснює, чому це так у Польщі й чому складно визначити термін «дезінформація» у правовому полі:
«У Польщі у нас немає визначення дезінформації в кримінальному кодексі і у нас ще немає інструментів. Робота триває на різних рівнях, але її буде дуже важко провести та прийняти, через те, що дезінформація — це явище. Тобто ми зазвичай боремося з діями, які являють собою конкретні вчинки та дії. А тут дезінформація набуває різних форм. Це може бути фотографія, це може бути аудіовізуальний матеріал, це може бути плакат. Тож об’єднати все в одну категорію було б проблематично. Тож якщо й будуть вжиті заходи, вони, ймовірно, будуть зосереджені на спеціальному забарвленні, тобто на тому, яка мета дезінформації. Чи метою є підрив авторитету певної країни? Чи є метою залякування великої кількості людей? Чи є метою вплив на економічну систему? Чи вплив на міжнародні відносини, вжиття чи утримання від певних дій?
Однак дослідити це практично неможливо, оскільки дезінформація може дати свої наслідки лише через певний час. Іншими словами, через два роки, під час виборів, ми побачимо наслідки дезінформації, спрямованої проти конкретних національних меншин, правлячих груп, опозиційних груп тощо. Тож є багато прихованих елементів, тому я сумніваюся, що, навіть якщо будуть розроблені кримінально-правові рішення, вони будуть ефективними».
Однак у законодавстві більшості європейських країн, як, зрештою, і в українському, є інші інструменти, які можна використати. Професорка Ґештольд пояснює:
«Загалом є багато інструментів, які можуть бути корисними, наприклад, боротьба з мовою ворожнечі, яка дуже добре каталогізована в польському законодавстві. У нас також є такі елементи, як основа цієї мови ненависті, тут мається на увазу ненависть, що ґрунтується на расі, статі, релігії тощо. Тож це можна під’єднати.
Дезінформація також може спричинити наслідки, що загрожують життю, наприклад, дезінформація в контексті безпеки здоров'я, і окремі випадки будуть розслідувати з цього погляду.
На жаль, дуже велика кількість дезінформації поширюється так званими мультиплікаторами чи мультиплікаторками — користувачами, які не до кінця усвідомлюють, що вони дублюють, пересилають або ставлять вподобання інформації, заздалегідь призначеної для досягнення певного ефекту. Отже, основою тут є освіта, освіта, освіта, освіта та критичне навчання.
Уже Святий Тома Аквінський писав, що люди мають розум для того, щоби ним користуватися. Дезінформація перевіряє, наскільки добре ми це робимо і тут, якщо немає ефективної реформи освіти в цьому відношенні, а також співпраці між приватним і державним секторами та підвищення обізнаності на всіх рівнях та в усіх вікових групах.
Для мене підлітки зараз є найбільш чутливими. Оскільки сьогоднішні шістнадцятирічні та сімнадцятирічні матимуть право голосу через два роки. Тому я би моніторувала такі простори, як тікток та інстаграм, а також телеграм.
На жаль, ці явища також пов'язані з патоінфлюенсерами або так званими Insta-експертами, так? Адже дезінформація також може ховатися за різними знаменитостями, які дуже охоче приймають і розпоряджаються грошима, не перевіряючи їх джерела. Загалом, війна програна, бо через два-три роки ми матимемо справу з дезінформацією, наприклад, в аудіовізуальній формі, яку абсолютно неможливо відрізнити від справжніх, наприклад, фотографій чи відео, завдяки розвитку штучного інтелекту».
Про можливості недержавних інституцій, про надзвичайно важливу роль критичного мислення, про те, чи повинні громадяни країни знати, як працюють спецслужби та наскільки ймовірним є створення загальноєвропейської розвідувальної служби під керівництвом Єврокомісії — запрошую послухати в доданому звуковому файлі.
Сніжана Чернюк