У світовій журналістиці є чіткі вимоги до журналістських матеріалів, які звуться стандарти журналістики. Одна з вимог — баланс думок, який передбачає, що в ситуації конфлікту журналіст має представити погляди всіх сторін, наприклад, погляди представників різних партій, які є у парламенті, коли обговорюють якісь спірні питання.
Ця вимога є настільки базовою, що навіть коли Росія розпочала повномасштабну війну, то Україні й українцям довелося докладати неймовірних зусиль, щоб довести, що не може бути балансу думок між вбивцею і жертвою. Доводилося пояснювати, що дивно брати інтерв’ю у вбивці, який якраз саме ґвалтує, розстрілює, тортурує. Бо тим самим ми виправдовуємо його дії.
Деякі журналісти й до сьогодні, на жаль, не осягнули цієї простої думки, а деякі безпосередньо стали захисниками вбивць і ґвалтівників та ретранслюють російську пропаганду, свідомо чи ні інфікуючи нею громадян своїх країн. А інколи й нас із вами, бо ми не завжди маємо час або навіть і не здогадуємося, що треба перевіряти правдивість видань також і світового рівня.
Тож учасники спільноти Resurgam, які аналізують події та тенденції світової політики, зокрема і в аспекті війни Росії проти України, взялися до ще однієї форми діяльності: моніторинг та оцінювання західних ЗМІ з погляду розповсюдження ними російських наративів.
«Як ми визначали, які статті ми будемо брати за основу? За рекомендацією. Ми надсилали форму, де було запитання: "Яке видання ви порекомендуєте для дослідження й чому?".
І ми зважали на вагу інформаційну, вагу кожного видання, щоб воно було велике, національне. Щодо ідеологічної спрямованості, то все ж таки є журналістські стандарти. Якщо це видання зареєстровано, якщо це видання офіційне, це офіційні міжнародні переважно видання, то воно послуговується певним законодавством, певною етикою, ну і певними журналістськими стандартами, які мають бути в їх роботі, незалежно від їх ідеологічної, політичної заангажованості.
Відповідно, нас насамперед цікавить висвітлення подій в Україні, бо це досить чутлива тема й тут дуже багато спекуляцій. І ми, зокрема для самих себе, для українського медіаполя, створювали рамку, як довіряти чи не довіряти виданню. У моїй роботі дуже великою проблемою є, коли скидують мені десятки статей і кажуть: "Ой, там, тут написали те".
А там ти заходиш, дивишся, людина системно працювала в московській філії видання, для прикладу, або є кореспондентом. Тобто тепер в нас є механізм, у нас є перелік, скажімо так, база цих журналістів, і ми цю інформацію будемо надавати відкрито, тому що люди зможуть самі формувати своє уявлення про журналіста, маючи попередньо наші зауваження. Тобто, певним чином, це ще й інформаційна гігієна щодо споживання західної інформації.
Бо все, що стосується України, і те, що приходить з західного медіаполя з різних країн, це є ще й чутливим до нас, тобто це така подвійна залежність», — розповідає про значення дослідження Дмитро Корнієнко.
Детально про важливість, мету й значення, а також методику такого дослідження, яка дозволила поділити матеріали на зелений, жовтий і червоний рівні, дала можливість незалежним експертам оцінити матеріали червоного рівня й потім повідомити про результати посольства й самі ЗМІ, про відзначення не лише пропагандистських, але і якісних журналістських матеріалів, про оцінку статей журналістів у контексті їхньої іншої діяльності та зв'язків, розповіли Дмитро Корнієнко, засновник міжнародної аналітичної спільноти Resurgam, і Наталя Курдюкова, журналістка, керівниця харківського медагабу.
Запрошую послухати розмову в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк