День безпечного інтернету (ДБІ) був заснований за ініціативою Європейської комісії у 2004 році. Захід у Польщі організовується з 2005 року Польським центром програми безпечного Інтернету (PCPSI), створеним національним дослідницьким інститутом NASK та Фондом «Даємо дітям силу» — виконавцями програми ЄС «Цифрова Європа».
Головним партнером SID 2026 був фонд Orange Foundation, а захід проходив під патронатом міністрів цифровізації та освіти. Почесним гостем був віцепрем'єр-міністр та міністр цифровізації Польщі Кшиштоф Гавковський, який, відкриваючи захід, наголосив на масштабі та складності викликів, пов’язаних з онлайн-досвідом дітей та молоді:
«Інтернет за роки став місцем, яке приносить радість, інформацію, ігри, розваги. Став місцем, яке потроху, але ефективно віднімає час в іншої діяльності. 5 годин в інтернеті щодня, це показники NASK, які виявляють, як прилад із просто приладу став для дитини її найближчим союзником, співпрацівником, другом, а часом сповідником».
І саме тому зростає і масштаб небезпек, пов’язаних із використанням Інтернету: «але крім радості, яка є безсумнівним елементом майбутнього, бо він усе ж дає цю радість, швидкої інформації, здобування знань, треба діагностувати кібернасильство, хейт в Інтернеті, залежність, що цифровий світ може бути небезпечним», — зауважив міністр цифровізації.
Міністр наголосив, що захист дітей не може ґрунтуватися виключно на правилах та деклараціях віку: «Безпечний інтернет — це не одноразова дія, а процес, який вимагає сміливості, послідовності та спільної відповідальності».
Організаторами гала-конференції і загалом подій до Дня безпечного інтернету виступили також представники молоді – і, що надзвичайно важливо, не лише брали участь у дослідженнях впливу Інтернету, але й пропонували свої оцінки.
Під час відкриття конференції чітко було окреслено ряд проблем, а навіть загроз, які виникають через неконтрольовані й небажані оприлюднення зображень дітей і підлітків.
Під час перерви я поговорила з Анною Ривчинською, керівницею відділу профілактики кіберзагроз NASK і Мілошем Козиковським, спікером Молодіжного парламенту Республіки Польща про публікації в Інтернеті зображень дітей і молоді, які можуть становити дуже серйозну проблему й перетворюватися на проблему.
Серед іншого, я запитала представника молоді, що би він порадив молоді в ці часи, саме сьогодні, коли уже розпочали усвідомлювати небезпеки, проте іще не навчилися їм достатньо ефективно протидіяти:
«Я маю такі два правила. Перше це те, що я замислююся, як ця моя віртуальна поведінка виглядала би в сьогоднішньому світі, тобто так само, як публікую таку фотографію дещо «в негліже», то чи ходив би я так вулицею. І мені одразу вмикається лампочка, що щось тут не так. Варто замислитися: якщо цю віртуальну поведінку перекинути на реальність, то чи це насправді збігається, оскільки часто інтернет нас підштовхує до таких речей, яких ми би зовсім не хотіли. Тож треба це взяти до уваги.
І друге — зробити собі "тест мами": подумати, а що би мама на це сказала, бо часто виявляється, що така перша думка, яка приходить від мами, є дуже влучна й варто її теж узяти до уваги».
Вірите чи ні, але після цих слів, я попросила Мілоша доторкнутися до його руки, щоби переконатися, що такі молоді справді існують.
Запрошую послухати розмову повністю в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Згідно з результатами опитування, 69% підлітків публікують в Інтернеті фотографії чи відео себе. Крім того, фотографії чи відео із зображенням підлітків найчастіше поширюють їхні друзі (49%) та батьки (43%). 24 відсотки підлітків визнають, що матеріали з їхнім зображенням були опубліковані вчителями.
Майже третина підлітків, 29% відсотків зазнали погіршення свого самопочуття через публікацію свого зображення без їхньої згоди. «Більше поваги до зображень молодих», — під такою назвою нещодавно опубліковані результати дослідження, проведеного восени 2024 року Управлінням польського омбудсмена з прав дітей. Розмову про це з однією з дослідниць Катажиною Макарук ви можете послухати на сайті нашого радіо або в подкастах передач Польського радіо для України.
Візьмімо собі за правило завжди питати навіть своїх власних дітей, чи хочуть вони, щоби ми опублікували їхнє фото, а також поміркуймо самі, чи справді хочемо, щоби оце фото назавжди лишилося публічним, бо ж ми вже знаємо, що все, що потрапило в Інтернет, лишається там назавжди.
Сніжана Чернюк