Ця підтримка розпочалася з гуманітарної допомоги, а пізніше переросла у співпрацю з ДСНС. Єжи Юрчинський, як один із небагатьох альпіністів у місті, долучився до пожежної служби, аби брати участь у рятувальних операціях. Після кількох років такої співпраці він став невід’ємною частиною Департаменту надзвичайних ситуацій Харківської міської ради.
«Передусім це величезна честь — працювати поруч із людьми, які справді є героями», — говорить Єжи Юрчинський. «Моя історія про те, як я сюди потрапив і отримав можливість служити разом із ними — це, мабуть, доказ того, що війна змінює все. Адже до війни я ніколи не займався подібною діяльністю, ніколи не був пожежником. Але через збіг обставин прийняв цей виклик. Просто виявилося, що я можу допомогти, і почав працювати разом із ними. Служба тут дуже відрізняється від того, що ми зазвичай уявляємо, і від тих завдань, які виконують пожежники у мирних містах. Звісно, не применшуючи роботи рятувальників в інших країнах, адже це всюди відповідальна, складна й небезпечна служба. Але коли починається війна, багато що змінюється. Сьогодні, мені здається, українські рятувальники, особливо ті, хто працює в прифронтових зонах, мають унікальний і безпрецедентний у світі досвід того, як виглядає сучасна війна. На жаль, це війна терористичного характеру, адже багато її дій спрямовані проти цивільного населення», — вказує Єжи Юрчинський.
«Головне завдання — рятування людського життя: гасіння пожеж, евакуація людей, витягування постраждалих з-під завалів. У 2022 році я приїхав до Харкова лише на три дні — такою була домовленість, максимум три дні. Але залишився на чотири роки. Залишився, бо потрапив до пожежної частини і зрозумів, що потрібен тут. Я колись був спелеологом-альпіністом, і виявилося, що ці мої навички тут дуже потрібні, адже в усьому місті було лише троє пожежників-альпіністів, і я став третім у цій команді», — зазначає Єжи Юрчинський.
Нагорода для Єжи Юрчинського
Чому саме ці навички були потрібні?
«Альпіністські групи займалися розбором завалів, обстеженням будівель після ракетних і артилерійських обстрілів. Харків — це місто з дуже високими житловими комплексами, особливо на півночі. Після атак, коли будівлі були пошкоджені, саме пожежники-альпіністи виїжджали, щоб перевірити, чи немає там постраждалих, і забезпечити безпеку місця для подальшої роботи інших служб», — говорить Єжи Юрчиньський.
«Пам’ятаю один з ракетних ударів по харківському університету. Коли через кілька хвилин ми приїхали обстежити приміщення та зруйнований дах, там уже чекали прибиральниці й казали: "Хлопці, ви вже закінчили? Ми хочемо прибрати". Це показує дух Харкова, незламність його мешканців», — зазначає Єжи Юрчиньський.
Співпраця з Відділом кризового управління показує, що у Харкова є безцінний досвід. Чого Польща могла б навчитися від цього міста?
«Всього. В Польщі знання є лише теоретичні», — говорить Єжи Юрчинський. «У Харкова ж ці навички здобувалися дорогою ціною, у реальних умовах війни. Ціною було пролита кров. Як ми часто говоримо у нашому відділі, якби ми знали тоді те, що знаємо зараз, якби ми мали ті інструменти, що маємо тепер, загинуло б набагато менше людей на початку цієї війни. Не треба винаходити відкритих дверей і не треба вигадувати колесо — просто потрібно скористаймося українським досвідом. Бо справа не завжди в грошах. Зараз у Польщі, звичайно, з’явилося велике фінансування на цивільну оборону та кризове управління, і після цього ніби після дощу гриби ростуть нові експерти та концепції. Якщо сказати коротко: не вигадуймо колеса, а вчімося на українському досвіді. Це справді унікальний досвід, який показує, як виглядає сучасна, хоч і варварська, війна», — вказує Єжи Юрчинський.
У жовтні 2025 року Єжи Юрчинський був нагороджений Харківською міською радою званням Почесного амбасадора Харківської міської територіальної громади в Республіці Польща.
Повну версійю слухайте у доданому звуковому файлі:
08:18 USPR Jerzy Jurczyński.mp3 Єжи Юрчиньський: поляк, який став пожежником і почесним амбасадором Харкова
Інна Ясніцька