На початку березня уряд Республіки Корея виділив 15 мільйонів доларів на підтримку українських біженців у Польщі. Йдеться про допомогу у самостійними. Програми реалізує польський офіс Агентства ООН з питань біженців. Як пояснила його представниця Анна Саєвич, це фінансування дозволяє продовжити роботу, спрямовану на довгострокові рішення, як для самих біженців, так і для польського суспільства, яке їх прийняло. Йдеться, зокрема, про правову допомогу, яка допомагає українцям орієнтуватися в складних адміністративних процедурах і отримувати доступ до належних прав та документів.
Не менш важливим напрямом є доступ до систем соціального захисту — медицини, освіти, соціальних виплат, особливо для людей у вразливому становищі. Третій елемент — економічна інтеграція: підтримка у пошуку роботи, розвиток навичок і спроба знайти своє місце на ринку праці.
Потреба в такій підтримці не зменшується. Війна триває, і Польща залишається одним із головних напрямків для тих, хто змушений залишати Україну. Сьогодні тут перебуває близько мільйона українських біженців, і водночас прибувають нові. За словами Саєвич, 2025 рік став найтрагічнішим за кількістю жертв серед цивільного населення, що безпосередньо впливає на нові хвилі виїзду.
Частина новоприбулих, приблизно 12%, це люди з тимчасово окупованих територій. Багато з них не могли виїхати раніше і часто вже не мають дому, до якого могли б повернутися.
Попри відчуття, що ситуація з українцями в Польщі стабілізувалася, це стосується не всіх. Найбільш уразливі групи — люди з інвалідністю, літні, з хронічними захворюваннями, представники ромської громади, а також ті, хто досі живе у центрах колективного розміщення, і далі стикаються з труднощами. Таких центрів у Польщі ще чимало, і в них перебуває близько 13 тисяч осіб.
Водночас значна частина українців уже вийшла з найгострішої фази кризи. Рівень зайнятості становить 76%, більшість дітей відвідує школи, родини намагаються відновити повсякденне життя. Але виклики змінюються: тепер це не лише питання безпеки, а й якості життя.
Йдеться про роботу, яка відповідає кваліфікації, про визнання дипломів, про необхідність підтвердити знання польської мови. До цього додаються більш буденні речі — доступне житло або можливість поєднувати роботу з доглядом за дітьми. Окремим і дедалі помітнішим тлом стають антиукраїнські настрої та мова ненависті в публічних дискусіях.
У цьому контексті підтримка біженців має значення не лише як гуманітарний жест. За даними звіту, підготовленого разом із компанією Deloitte, у 2024 році українці створили близько 2,7% валового внутрішнього продукту Польщі. І цей внесок міг би бути більшим, якби вдалося усунути частину бар’єрів, насамперед у сфері визнання кваліфікацій і доступу до ринку праці. За оцінками, бюджет країни міг би додатково отримувати до 6 мільярдів злотих щороку.
Фінансування з боку Південної Кореї — частина ширшої системи міжнародної підтримки, на якій значною мірою тримається діяльність Агентства ООН з питань біженців. Такий підхід дозволяє розподіляти відповідальність між країнами і не залишати держави, що приймають найбільше людей, сам на сам із викликами.
Водночас Польща дедалі активніше виступає не лише як країна-реципієнт допомоги, а й як донор. У 2025 році вона виділила 5,7 мільйона доларів на підтримку гуманітарних програм в інших країнах, зокрема в Афганістані, Судані, Сирії та Україні.
У підсумку йдеться про процес, який виходить далеко за межі тимчасової допомоги. Інтеграція українців уже сьогодні впливає на польську економіку, а в майбутньому стане ресурсом для відбудови України, через досвід, навички і знання, здобуті за час вимушеного перебування за кордоном.
Катажина Семан / переклад Христина Срібняк