Наукові дослідження підтверджують, що тварини є емоційною та психологічною підтримкою для людей, які переживають стрес. Щораз частіше їх використовують у реабілітації військових та цивільних, постраждалих від війни. Але залучення тварин вимагає відповідних компетенцій. У цьому українським фахівцям допомагали люблінські науковці. Вони навчали українських терапевтів, педагогів і реабілітологів, як можна залучати тварин до роботи з людьми з посттравматичним стресовим розладом. Подробиці розповідає Агнешка Земянська з кафедри анімалотерапії та психології тварин Люблінського природничого університету.
Проєкт полягав у підготовці фахівців до роботи з людьми, які пережили повоєнну травму в Україні. Нашим завданням було підготувати терапевтів до роботи з тваринами. Це були педагоги, психологи, фізіотерапевти, терапевти, які працюють у центрах реабілітації людей після воєнних травм. Нашим завданням було навчити їх працювати з тваринами, що беруть участь у терапії. Йшлося не лише про домашніх тварин, але й про сільськогосподарських.
Як вказують наукові дослідження, взаємодія з тваринами може реально зменшувати симптоми депресії, покращувати психічний стан, а у дітей навіть знижувати біль і тривогу. Більше про це розповідає Каміла Яніцка з кафедри анімалотерапії та психології тварин Люблінського природничого університету.
Усе залежить від виду тварини, про яку йдеться. Домашні тварини, передусім собаки, є найкраще дослідженими щодо використання в терапії. Але з’являється дедалі більше доказів і щодо сільськогосподарських тварин. Вони працюють зовсім інакше - заняття із сільськогосподарськими тваринами плануються по-іншому. Із собакою ми робимо одні речі, маємо з нею інший зв’язок і інші стосунки, навіть якщо це не наша власна тварина. Є дослідження, які підтверджують зниження серцебиття і рівня кортизолу - гормону стресу. Це сприяє заспокоєнню, релаксації, підвищенню мотивації, бажанню діяти й навіть бажанню жити. З’являється дедалі більше таких досліджень. Завдяки цьому ця галузь розвивається, зростає інтерес і попит на фахівців, які професійно займатимуться такою діяльністю.
08:27 01ECCFFB.mp3 Люблінські науковці навчають yкраїнців анімалотерапії для подолання ПТСР
Більше про те як проходило навчання і чого воно стосувалося, розповідає Агнешка Земянська.
Ми навчали роботи з тваринами: їх дресирування, соціалізації, зниження чутливості до певних звуків і жестів. Зрозуміло, що люди, які пережили війну, можуть мати фізичні травми - часто вони пересуваються з ходунками або милицями, тому тварина також має бути до цього привчена. Ми навчали, як привчати тварин до непередбачуваних звуків і як співпрацювати з ними навіть під час прогулянки, щоб пацієнт знав, як поводитися з твариною і чого уникати.
Експерти підкреслюють, що під час навчання йшлося не лише про домашніх тварин, а й про господарських. Наприклад, як зазначає Каміла Яніцка, корова може бути дуже помічною у проживанні внутрішніх проблем. Її температура тіла вища, ніж у людини, а серцебиття повільніше, що сприяє заспокоєнню та зниженню пульсу
Корови є чудовим видом для роботи з людьми, які пережили повоєнну травму. Це дуже спокійні тварини. Саме перебування поруч із коровою, яка жує, ходить або лежить і поводиться врівноважено, вже допомагає людині розслабитися. Ми самі починаємо поводитися спокійніше - навіть не відчуваємо потреби діяти різко. Просто перебування поруч із коровою змінює наш стан.
Можна сказати, що вона «заражає» нас спокоєм.
Існує навіть таке поняття, як емоційне зараження. У наукових дослідженнях вивчається взаємодія людини і тварини: як тварина впливає на людину і як людина впливає на тварину. Це двостороння співпраця. Якщо тварина спокійна, є велика ймовірність, що людина також стане спокійнішою і більш розслабленою.
Про інші позитивні аспекти терапії з тваринами розповідає Агнешка Земянська
Тварина є своєрідним терапевтом, але вона не замінює людського терапевта. Не все ми можемо сказати людині, але у випадку з твариною іноді достатньо дотику, перебування поруч, відчуття її серцебиття, щоб заспокоїти емоції й дихання, відчути зв’язок із природою та хоча б на мить віддалитися від негативних думок.
Чи може це зменшити агресію?
Безумовно. Особливо такі спокійні тварини, як осли, або цікаві й енергійні, як кози, можуть заспокоїти і тіло, і розум та допомогти віддалити негативні думки.
Ще одним аспектом проєкту була проблема загублених тварин в Україні. Експерти вказують, що ситуація є критичною, особливо через війну. Ідея українських фахівців полягає в залученні безпритульних тварин до терапії посттравматичного стресового розладу. Подробиці розповідає Агнешка Земянська.
І домашні тварини , і сільськогосподарські тварини виконують передусім роль мотиватора в терапії. Вони дають багато спокою, підтримки, і водночас ми можемо давати підтримку їм. Проєкт також передбачав допомогу тваринам, покинутим унаслідок війни в Україні. Це була своєрідна взаємодія: турбота про покинутих тварин і водночас підтримка людей, які її потребували.
Більше про проблему загублених тварин в Україні говорить Каміла Яніцка
Коли почалася війна, багато тварин потрапило до Польщі. Ми знаходимося в Любліні, близько до кордону, тому були одним із перших пунктів, куди вони прибували. Але це була лише частина - багато тварин залишилися покинутими, і, на жаль, для багатьох це закінчилося загибеллю. Масштаб проблеми дуже великий. Домашні тварини ще може усиновити звичайна людина, але сільськогосподарські тварини потребують спеціальних умов, догляду та харчування, тому з ними проблема ще складніша.
Як зазначає, Каміла Яніцка проєкт співпраці із українськими фахівцями лише розпочався і у майбутньому матиме своє продовження.
Це був лише початок проєкту. Найціннішим для мене було бачити реакцію учасників - вони справді були зацікавлені, багато винесли з цих занять і мали сильне прагнення впровадити терапію із залученням тварин у своїй роботі. Для мене найбільша нагорода - це результат. Коли бачиш, що дитина, яка протягом години не усміхалася, наприкінці починає усміхатися і гладити тварину - це найважливіше. Було видно, що учасники розуміють важливість цієї роботи і її сенс. З наукового погляду це також дуже цікаве явище і перспективний напрям, хоча ми ще на початковому етапі. Для мене зараз найважливіше, щоб ці знання застосовувалися на практиці й реально допомагали людям, які цього потребують.
Проєкт відбувся у співпраці Люблінського природничого університету та Національного університету природничих наук і наук про довкілля України.
Підготувала Інна Ясніцька