У програмі Української служби Польського радіо повертаємося до польсько-української премії «Портрети сестринства». Вже втретє на початку березня нею нагороджували українок і польок, які особливим чином сьогодні працюють для обох країн, підтримують військових, воєнних мігрантів, людей, що опинилися у складних умовах внаслідок війни, а також спільно творять і зміцнюють польсько-український діалог. Це – громадські діячки, люди культури з найрізноманітніших галузей, люди бізнесу, яких сьогодні об’єднує волонтерство.
Про те, як війна змінюється і як змінює вона тих, хто допомагає, волонтерить, працює з військовими, ветеранами та цивільними – я запитала в однієї із цьогорічних лауреаток премії «Портрети сестринства» Ольги Соляр – антропологині культури, фольклористки, волонтерки, яка допомагає українському війську ще з 2014 року, а сьогодні активно їздить на схід України, допомагаючи військовим та цивільним. За час повномасштабної війни Ольга Соляр також написала книжку «Dzikie pole», у якій вона описала свої спостереження першого року повномасштабної війни Росії проти України – з гумором, зворушенням і з неймовірною увагою до деталей.
15:12 U 02 04 OLGA SOLARZ I OLENA GERASYMIUK.mp3 НА ПЕРЕХРЕСТІ. Як війна змінює: досвід волонтерки та ветеранки
Досвід волонтерства – це одне, досвід людини – це друге. І, напевно, через факт, що я дуже багато перебуваю на лінії зіткнення і між солдатами, то, напевно, також я дуже психічно змінилася, як людина. Тобто це волонтерство – це одна з ізважливих частин життя зараз постійно. Але, з другого боку, я теж дивлюся, наскільки я радикалізувалася, наскільки мені так само досить складно адаптуватися до цивільного життя, коли я переїжджаю, в мене завжди має бути кілька днів такої адаптації. Звичайно, я маю свої способи вливатися в цивільне життя, тобто якісь такі психологічні механізми, які мені допомагають функціонувати в цивільному житті. Але все ж таки, я дуже часто кажу, що набагато легше мені між солдатами, тому що там життя, воно все, та картинка можлива, вона і не до кінця чорно-біла, але все ж таки, вона трошки простіша.
Тобто ці чотири роки дуже сильно мене поміняли, напевно, як людину. А моя волонтерська робота, то, напевно, всі волонтери розуміють, наскільки складніше зараз займатися волонтерством. Це, ясна річ, бо люди вже не донатять, так, як колись. Треба придумувати різні аукціони, пошук грошей. Але ця волонтерська робота, так ,як вона починалася, ми на початку купували все, що нам здавалося потрібним. Зараз це більше допомога цільова, конкретно під замовлення, те, що хлопці хочуть, ми збираємо кошти на це і купуємо, - розповідає Ольга Соляр.
Слухайте програму у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль