За 35 років Україна пережила революції, зміну політичних поколінь, окупацію Криму та війну на Донбасі. А з лютого 2022 року країна протистоїть повномасштабному російському вторгненню. Уже п’ятий рік поспіль Україна зустрічає День Незалежності в умовах великої війни та під звуки повітряних тривог.
35 років тому Україна проголосила незалежність, а вже 1 грудня 1991 року понад 90% громадян підтвердили цей вибір на всеукраїнському референдумі. Вже 2 грудня 1991 року Польща та Канада визнали незалежність України, 4 грудня — Литва і Латвія. До кінця року незалежну Україну визнали понад 40 держав. За кордоном нині перебувають мільйони українців. Одну з найбільших українських громад у Європі має Польща. Її організоване суспільне та культурне життя почалося задовго до появи незалежної України.
У 1990 році Українське суспільно-культурне товариство було перетворене на Об’єднання українців у Польщі. Організація стала продовженням діяльності української громади, але вже в нових політичних умовах. Як пояснює голова Об’єднання українців у Польщі Мирослав Скірка, українці в Польщі уважно стежили за процесами в Україні ще до 1991 року. Особливо важливими стали 1980-ті — період перебудови, коли українське національне відродження почало ставати дедалі помітнішим.
«Для нас було важливо зберігати українство — і в Польщі, і поза Польщею. Тому громада підтримувала зв’язки з українцями в усьому світі, вони були неформальними, але ми відчували цей зв’язок і відповідальність за українство всюди. Ми уважно стежили за тим, що відбувається в Україні, особливо у 1980-х, коли почалося українське відродження. Ми їздили, зустрічалися, намагалися допомагати і долучатися до цього процесу», — згадує Мирослав Скірка.
Незалежність у 1991 році стала для українців у Польщі здійсненням давньої мрії, однак реальність перших років виявилася складнішою.
«Це було і бажання, і мрія, і також побоювання, що буде далі. Та Україна, яка вже була незалежною державою, ще зовсім не була такою, якою ми її уявляли. Вона ще багато років залишалася під сильним впливом радянського минулого та русифікації. Це була країна, яка ще значною мірою не визначилася зі своєю культурною та національною ідентичністю, не мала чіткого розуміння власних цінностей і того, яким шляхом має розвиватися», — розповідає Мирослав Скірка.
Саме цей пошук, якою має бути незалежна Україна, і що насправді означає незалежність, став одним із головних процесів наступних десятиліть. Після перших років незалежності змінювалося і саме розуміння того, що означає бути незалежною державою. За словами Мирослава Скірки, для українців це поняття поступово пройшло шлях від майже романтичного очікування до усвідомлення незалежності як свободи від російського впливу та права самостійно визначати майбутнє країни.
«Спочатку ми підходили до поняття незалежності майже у чарівному сенсі — відбулася якась містична дія, і те, про що так багато людей мріяли, раптом стало реальністю. Пізніше ми почали трактувати незалежність передусім як незалежність від Росії — від держави, яка постійно становила загрозу нашій ідентичності. Сьогодні ми не Росія і не будемо робити те, що вони хочуть, — навпаки, ми самі вирішуємо, як нам жити. І третій вимір незалежності — це свобода вибору: Україна сама визначає, у якому напрямку розвиватися, прагнучи бути державою, яка поважає себе, має вільних громадян і є частиною європейської спільноти», — пояснює Мирослав Скірка.
Матеріал можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі або на сторінці з подкастами.
Вікторія Машталер