Повномасштабне вторгнення Росії в Україну стало для регіону Латвії Латгалії, що лежить на кордоні з Росією, Білоруссю та Литвою, не лише зовнішньополітичною подією, а й випробуванням для місцевого суспільства, значна частина якого живе в російськомовному інформаційному просторі.
Головна редакторка незалежного російськомовного сайту Chayka.lv Інна Плавока згадує, що вже в перші дні війни її редакція побачила, наскільки глибоко розділена аудиторія. Після публікації 24 лютого 2022 року матеріалу із прямим формулюванням «Росія напала на Україну» від сторінки медіа за кілька днів відписалися понад тисячу читачів. Частина з них не погоджувалася навіть із самим визначенням подій як війни, повторюючи тези російської пропаганди про те, що Путіна нібито спровокували, а кадри зруйнованих українських міст є фейками.
Для редакції це стало не лише журналістською, а й суспільною проблемою: замість того, щоб просто відмовитися від цієї частини аудиторії, журналісти вирішили говорити з людьми мовою фактів і пояснювати, що насправді відбувається.
На думку Інни Плавоки, після 2022 року і латвійська держава, і суспільство гостріше усвідомили проблему внутрішньої роз'єднаності. Однак процес інтеграції залишається складним: історична та етнічна різноманітність країни, проросійські настрої й політичні спекуляції на мовному питанні нерідко, за її словами, не об'єднують, а ще більше розділяють суспільство. Одним із болючих питань стали вимоги до громадян Росії складати іспит із латиської мови. Редакторка підтримує сам принцип необхідності знання державної мови, але звертає увагу на складність його реалізації для літніх людей.
Водночас війна парадоксальним чином стала для частини російськомовних жителів поштовхом до переосмислення власної ідентичності. Інна Плавока каже, що й сама після 2022 року почала гостріше відчувати свою приналежність до Латвії та усвідомлювати себе латвійкою, хоча раніше майже не ставила собі таких запитань.
Безпека поступово перестала бути для мешканців Латгалії абстрактною темою. Падіння дронів на території Латвії, близькість регіону до Білорусі, Росії та війна в Україні привернули значну увагу аудиторії Chayka.lv до матеріалів про оборону та дії державних структур.
За словами редакторки, ще на початку повномасштабної війни частина людей не пов'язувала події в Україні з власною безпекою, проте інші читачі відразу запитували, де в Даугавпілсі є сховища і що робити в разі нападу. Гібридні виклики вплинули на регіон і в повсякденному вимірі: були скасовані чи обмежені давні економічні зв'язки з Росією та Білоруссю, а закриті кордони розділили родини. Інна Плавока сама вже понад п'ять років не бачила близьких родичів, які живуть у Браславі. Проте, попри особистий біль і ностальгію за можливістю вільно їздити до сусідніх країн, вона розуміє, що ці незручності неспівмірні з безпековими загрозами, які створює політика режимів Лукашенки та Путіна.
Особливу небезпеку редакторка бачить в інформаційних бульбашках. Багато людей отримують новини із соціальних мереж, не замислюючись, хто є їхнім першоджерелом і чи заслуговує воно на довіру. Chayka.lv, створена у 2018 році, працює саме в цьому складному середовищі, зберігаючи велику російськомовну аудиторію та водночас розвиваючи латиську версію.
Редакторка також згадує, що після початку війни виявилися особливо помітними проблеми, які залишалися недооціненими ще після анексії Криму у 2014 році: тоді, за її спостереженнями, багатьом мешканцям регіону бракувало пояснення того, що насправді сталося в Україні. Саме тому 24 лютого 2022 року для неї стало не лише днем шоку, а й моментом втрати колишньої впевненості в завтрашньому дні. Війна, як говорить Інна Плавока, показала, що життя людини можуть зруйнувати обставини, на які вона не здатна вплинути. І водночас вона змусила суспільство Латгалії гостріше подивитися на власну ідентичність, інформаційну безпеку та на те, наскільки події в Україні насправді близькі кожному, хто живе поруч із кордоном.
Запрошую послухати повну версію розмови в доданому аудіофайлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк