24 серпня у Варшаві на Замковій площі українці та поляки разом відзначили 35-ту річницю проголошення незалежності України. Цьогорічне свято відбувалося на тлі п’ятого року повномасштабної війни та помітного загострення польсько-українських відносин. Антиукраїнські заяви дедалі частіше звучать у польському публічному просторі, а тема присутності українців у Польщі стала частиною політичної боротьби.
Саме тому польські прапори поруч із українськими цього дня мали особливе значення. На площі були плакати «Ми разом з вами», «Солідарні з Україною», «Не дамо нас розділити». Деякі поляки прийшли у синьо-жовтому одязі.
Маґдалена з чоловіком спеціально вдягнулися у кольорах українського прапора. Вона пояснила, що хотіла показати, що не погоджується з мовою ненависті, яка останнім часом стала помітнішою.
«Ми хочемо показати, що ми поляки, але ми з Україною і не погоджуємося з усім, що зараз відбувається. З цією злістю, цькуванням людей одне проти одного. Нам це дуже не подобається, тому ми тут. Ми намагаємося показати, що нам справді не байдуже».
Її чоловік працює з українцями, сама Маґдалена від початку повномасштабного вторгнення кілька разів була в Україні. Вона говорить і про іншу небезпечну тенденцію, ворожість, яка виникає в Польщі, може повертатися у вигляді недовіри до поляків в Україні.
«Незнання і все, що є іншим, незнайомим, завжди нас лякало. Якщо чогось не знаєш, то боїшся. Найпростіше викликати страх у людях, які не хочуть розширювати свої горизонти і пізнавати інших. Мене взагалі непокоїть те, що люди оцінюють цілі народи, нації, абсолютно не знаючи їхньої історії. І, підозрюю, що це, на жаль, властиво кожному народу», — зауважила пані Маґдалена.
Її слова підводять до однієї з головних тем цьогорічного святкування: як не дозволити страху, незнанню та політичній грі перетворити сусідів на ворогів.
Для Ани, іншої польської учасниці заходу, сама присутність на площі стала проявом солідарності. Водночас вона зізнається, що її здивувала відносно невелика кількість українців серед учасників. Жінка припускає, що частина українців могла не бути впевнена, наскільки безпечно почуватиметься на такому заході.
Натомість кількість поляків цього дня була помітною. Серед них — міністр юстиції Вальдемар Журек. Він наголосив, що Україна бореться не лише за власну свободу, а й за європейську безпеку. Окремо міністр звернувся до українців, які живуть у Польщі, подякувавши їм за працю та внесок у польську економіку.
На тлі антиукраїнських настроїв Журек також запевнив, що держава реагуватиме на прояви ненависті: «Згоди на хвилю ненависті у Польщі не буде. Прокуратура працює, створені спеціальні підрозділи, понад сто прокурорів разом із поліцією переслідують усіх тих, хто сіятиме ненависть між поляками та українцями. Потурати цьому, а іноді навіть заохочувати своїми безвідповідальними заявами — означає руйнувати відчуття безпеки і українців у Польщі, і поляків у власній країні».
Але державної реакції, очевидно, недостатньо. Для багатьох учасників важливо було продемонструвати власну позицію публічно — саме тому вони прийшли на площу.
Даґмара, яка бере участь в акціях на підтримку України, говорить про необхідність нагадувати українцям у Польщі, що антиукраїнські голоси не представляють усе польське суспільство.
«Я хотіла б, щоб українці в Польщі знали, що не вся країна обернулася проти них. Я думаю, що більшість людей і далі сприймає українців як гостей, як своїх, як звичайних людей, які живуть із нами пліч-о-пліч і працюють разом. Є сили, зацікавлені в тому, щоб посварити поляків з українцями. Тому ми повинні показуватися на таких акціях і демонструвати, що звичайні люди не вважають українців поганими чи шкідливими для Польщі», — наголосила Даґмара.
Ще одним важливим акцентом варшавського святкування стало вручення Stand With Ukraine Award — відзнаки полякам і полькам, які допомагають Україні та працюють задля польсько-української солідарності. Серед лауреатів — рятувальники, адвокати, волонтери, митці, журналісти та громадські діячі.
Їхні історії показують, що підтримка може мати дуже різні форми — від роботи з українськими біженцями до порятунку людей після російських обстрілів, юридичної допомоги чи багаторічної культурної співпраці.
Серед нагороджених — сестра Малґожата Хмелевська. Від перших днів повномасштабної війни вона відкрила для українців будинки спільноти, якими керує. Говорячи зі сцени про гостинність, вона відмовилася від великих декларацій на користь простого жесту — людської доброзичливості.
Посол України в Польщі Василь Боднар, виступаючи на святкуванні, подякував полякам за присутність і підтримку. Водночас дипломат визнав, що повернення довіри між двома суспільствами потребує роботи.
Йдеться, зокрема, про діалог щодо складних сторінок історії, продовження ексгумацій та пошуків, доступ до архівів, а також про практичну співпрацю між урядами.
«Ми не можемо дозволити собі створювати нові розколи. Остання криза у двосторонніх відносинах показала, наскільки ми важливі одне одному і наскільки російська пропаганда розкручує теми, які нас розділяють. Для нас важливо, щоб сигнали від політичних команд йшли в напрямку порозуміння, примирення, вирішення проблем, а не посилення критики з обох боків. Ми повинні діяти обережно, спокійно, рішуче, але орієнтуючись на результат», — сказав Василь Боднар.
Про спільність досвіду говорив і музикант Кшиштоф Залевський, який виступав у власний день народження. Його особистий зв’язок з Україною починається з родини: він ріс поруч із поляками, які народилися у Львові та після Другої світової війни опинилися в Любліні. Але для нього є й ширший аргумент.
«Понад 20 мільйонів поляків живуть за кордоном. І ми хотіли б, щоб до нас добре ставилися — щоб полякам у Чикаго, Лондоні чи Берліні було добре. І так само я хотів би, щоб українцям у Польщі було добре. Не можна забувати, що українці перебувають у дуже складній ситуації. Вони борються за незалежність. А незалежність для кожного поляка — теж важливе слово».
Христина Срібняк
24 серпня у Варшаві на Замковій площі українці та поляки разом відзначили 35-ту річницю проголошення незалежності України. Цьогорічне свято відбувалося на тлі п’ятого року повномасштабної війни та помітного загострення польсько-українських відносин. Антиукраїнські заяви дедалі частіше звучать у польському публічному просторі, а тема присутності українців у Польщі стала частиною політичної боротьби.
Саме тому польські прапори поруч із українськими цього дня мали особливе значення. На площі були плакати «Ми разом з вами», «Солідарні з Україною», «Не дамо нас розділити». Деякі поляки прийшли у синьо-жовтому одязі.
Маґдалена з чоловіком спеціально вдягнулися у кольорах українського прапора. Вона пояснила, що хотіла показати, що не погоджується з мовою ненависті, яка останнім часом стала помітнішою.
«Ми хочемо показати, що ми поляки, але ми з Україною і не погоджуємося з усім, що зараз відбувається. З цією злістю, цькуванням людей одне проти одного. Нам це дуже не подобається, тому ми тут. Ми намагаємося показати, що нам справді не байдуже».
Її чоловік працює з українцями, сама Маґдалена від початку повномасштабного вторгнення кілька разів була в Україні. Вона говорить і про іншу небезпечну тенденцію, ворожість, яка виникає в Польщі, може повертатися у вигляді недовіри до поляків в Україні.
«Незнання і все, що є іншим, незнайомим, завжди нас лякало. Якщо чогось не знаєш, то боїшся. Найпростіше викликати страх у людях, які не хочуть розширювати свої горизонти і пізнавати інших. Мене взагалі непокоїть те, що люди оцінюють цілі народи, нації, абсолютно не знаючи їхньої історії. І, підозрюю, що це, на жаль, властиво кожному народу», — зауважила пані Маґдалена.
Її слова підводять до однієї з головних тем цьогорічного святкування: як не дозволити страху, незнанню та політичній грі перетворити сусідів на ворогів.
Для Ани, іншої польської учасниці заходу, сама присутність на площі стала проявом солідарності. Водночас вона зізнається, що її здивувала відносно невелика кількість українців серед учасників. Жінка припускає, що частина українців могла не бути впевнена, наскільки безпечно почуватиметься на такому заході.
Натомість кількість поляків цього дня була помітною. Серед них — міністр юстиції Вальдемар Журек. Він наголосив, що Україна бореться не лише за власну свободу, а й за європейську безпеку. Окремо міністр звернувся до українців, які живуть у Польщі, подякувавши їм за працю та внесок у польську економіку.
На тлі антиукраїнських настроїв Журек також запевнив, що держава реагуватиме на прояви ненависті: «Згоди на хвилю ненависті у Польщі не буде. Прокуратура працює, створені спеціальні підрозділи, понад сто прокурорів разом із поліцією переслідують усіх тих, хто сіятиме ненависть між поляками та українцями. Потурати цьому, а іноді навіть заохочувати своїми безвідповідальними заявами — означає руйнувати відчуття безпеки і українців у Польщі, і поляків у власній країні».
Але державної реакції, очевидно, недостатньо. Для багатьох учасників важливо було продемонструвати власну позицію публічно — саме тому вони прийшли на площу.
Даґмара, яка бере участь в акціях на підтримку України, говорить про необхідність нагадувати українцям у Польщі, що антиукраїнські голоси не представляють усе польське суспільство.
«Я хотіла б, щоб українці в Польщі знали, що не вся країна обернулася проти них. Я думаю, що більшість людей і далі сприймає українців як гостей, як своїх, як звичайних людей, які живуть із нами пліч-о-пліч і працюють разом. Є сили, зацікавлені в тому, щоб посварити поляків з українцями. Тому ми повинні показуватися на таких акціях і демонструвати, що звичайні люди не вважають українців поганими чи шкідливими для Польщі», — наголосила Даґмара.
Ще одним важливим акцентом варшавського святкування стало вручення Stand With Ukraine Award — відзнаки полякам і полькам, які допомагають Україні та працюють задля польсько-української солідарності. Серед лауреатів — рятувальники, адвокати, волонтери, митці, журналісти та громадські діячі.
Їхні історії показують, що підтримка може мати дуже різні форми — від роботи з українськими біженцями до порятунку людей після російських обстрілів, юридичної допомоги чи багаторічної культурної співпраці.
Серед нагороджених — сестра Малґожата Хмелевська. Від перших днів повномасштабної війни вона відкрила для українців будинки спільноти, якими керує. Говорячи зі сцени про гостинність, вона відмовилася від великих декларацій на користь простого жесту — людської доброзичливості.
Посол України в Польщі Василь Боднар, виступаючи на святкуванні, подякував полякам за присутність і підтримку. Водночас дипломат визнав, що повернення довіри між двома суспільствами потребує роботи.
Йдеться, зокрема, про діалог щодо складних сторінок історії, продовження ексгумацій та пошуків, доступ до архівів, а також про практичну співпрацю між урядами.
«Ми не можемо дозволити собі створювати нові розколи. Остання криза у двосторонніх відносинах показала, наскільки ми важливі одне одному і наскільки російська пропаганда розкручує теми, які нас розділяють. Для нас важливо, щоб сигнали від політичних команд йшли в напрямку порозуміння, примирення, вирішення проблем, а не посилення критики з обох боків. Ми повинні діяти обережно, спокійно, рішуче, але орієнтуючись на результат», — сказав Василь Боднар.
Про спільність досвіду говорив і музикант Кшиштоф Залевський, який виступав у власний день народження. Його особистий зв’язок з Україною починається з родини: він ріс поруч із поляками, які народилися у Львові та після Другої світової війни опинилися в Любліні. Але для нього є й ширший аргумент.
«Понад 20 мільйонів поляків живуть за кордоном. І ми хотіли б, щоб до нас добре ставилися — щоб полякам у Чикаго, Лондоні чи Берліні було добре. І так само я хотів би, щоб українцям у Польщі було добре. Не можна забувати, що українці перебувають у дуже складній ситуації. Вони борються за незалежність. А незалежність для кожного поляка — теж важливе слово».
Христина Срібняк