У Польщі зростає інтерес до генеалогії. Все більше людей намагаються відновити історію своїх родин, а цифровізація архівів значно спрощує такі пошуки. Частину документів, за якими можна дізнатися про життя предків, сьогодні можна переглядати онлайн.
За словами представників Люблінського генеалогічного товариства, ще 20 років тому генеалогією цікавилося значно менше людей. Тепер доступ до архівних баз через інтернет перетворив пошук родинної історії для багатьох на своєрідне хобі.
«Наша організація діє вже понад 20 років, і протягом цього часу зацікавлення генеалогією зросло на сто відсотків. Люди думали, що якщо вони не є нащадками шляхетних родів, то їм немає чим займатися. Ми показуємо, що навіть маючи селянське коріння, можна створити дуже розгалужений родовід», — розповідає співзасновник товариства Пйотр Ґлондала.
У польських державних архівах зберігається близько 46 мільйонів архівних одиниць. Загальна довжина полиць із документами перевищує 330 кілометрів. Водночас архіви поступово оцифровують свої фонди. В електронному доступі вже є близько 42 мільйонів сканів і цифрових копій.
Це можуть бути метричні книги та документи цивільного стану, карти, фотографії, плакати, аудіозаписи, фільми чи технічна документація. За такими матеріалами можна дізнатися не лише дату народження або смерті людини, а й значно більше про її життя — зокрема про майно, договори, військову службу чи навчання.
Історик Люблінського католицького університету Пйотр Рахвал, який багато років працює з метричними книгами, зазначає, що старі документи часто містять інформацію, якої дослідники не очікують побачити. У них можна знайти згадки про війни, пожежі, повені та інші події, які впливали на життя місцевих громад. Іноді трапляються навіть практичні поради минулих століть — наприклад, запис XVIII століття з парафії П'яски про вирощування вишень без кісточок.
Дослідники також спростовують поширене переконання, що повноцінне генеалогічне дерево можна створити лише для шляхетних родин. Документів про селянство також збереглося чимало. Це міські та сільські книги, інвентарі, заповіти, а також так звані суплікації — прохання селян до землевласників про допомогу або полегшення панщини.
Такі документи дозволяють не просто встановити імена предків, а й зрозуміти, як вони жили, з якими проблемами стикалися і що для них було важливим.
Фахівці радять починати пошук не з архіву, а з власної родини. Насамперед варто поговорити зі старшими родичами, записати імена, дати, місця проживання та родинні історії. Потім можна переходити до цифрових баз і метричних книг, а вже після цього — за потреби — звертатися до архівів або проводити пошук безпосередньо на місцевості.
У Польщі цим займаються не лише державні установи. Генеалогічні товариства створюють власні бази даних і допомагають дослідникам працювати з архівними матеріалами. Люблінське генеалогічне товариство, зокрема, має бази учнів Люблінщини та мешканців регіону, які служили в царській армії.
Більшість таких організацій працює завдяки волонтерам. Водночас їхня діяльність допомагає зробити історію окремих родин доступнішою і показує, що дослідження власного минулого не обов’язково потребує спеціальної освіти чи походження з відомого роду.
11:17 GENEALOGIA_2026_08_09.mp3 Поляки дедалі частіше шукають своє коріння
Інна Ясніцька