X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Барбара Скарґа: світ, самотність, скінченність

08.08.2020 17:08
Філософський фейлетон Антона Марчинського
Аудіо
  • Саме прагнення Барбари Скарґи займатися філософією без усіх тих перешкод, що з’являлися на її шляху, можливо, ніколи б сповна не наситило її особливої метафізичної туги
       (Kwintet metafizyczny).  , , 1  2005
Барбара Скарґа під час презентації "Метафізичного квінтету" ("Kwintet metafizyczny"). Палац Сташіца, Варшава, 1 червня 2005 рокуFoto: Фото: Антон Марчинський

Пані професор Барбару Скарґу ще за життя називали першою дамою польської філософії. Проте обставини в її біографії склалися так, що сама можливість займатися філософією – й то такою, що була їй до душі – впродовж довгого часу здавалася примарною. Ще перед війною, розчарувавшись у навчанні у Варшавській політехніці, вона вступає до Університету Стефана Баторія в тогочасному Вільні. Тут одним з її професорів був видатний польський філософ Генрик Ельзенберґ. За часів нацистської окупації Скарґа продовжує навчання у підпільному субституті своєї alma mater, але теж включається в діяльність Армії Крайової, ставши наприкінці війни однією з найважливіших фігур в ієрархії Віленського округу АК. Саме через це, арештована НКВС, вона проводить майже 12 років у ҐУЛазі та на засланні. Нічого отже дивного, що, повернувшись на початку 1956 року до Польщі, вона стає тут підозрілою особою. І хоч їй дозволяють екстерном завершити навчання у Варшавському університеті, та шлях до кар’єрного розвитку тут і в будь-якому іншому виші Польщі виявляється для неї закритий. Отже, коли головний ідеолог польських комуністів Адам Шафф пропонує Скарзі якомога швидше написати в керованому ним Інституті філософії і соціології Польської академії наук докторську дисертацію про історію польського позитивізму, треба було згоджуватися. Йти, по суті, на будь-яку тему дослідження, що не суперечила би власним переконанням. Таким чином Скарґа стає одним з найліпших фахівців спочатку з польського, а згодом і французького позитивізму, пишучи про нього таку монографію, що її не мали навіть французи. Та мине ще багато років перш ніж вона зможе самій собі дозволити – поступово, спочатку займаючись такими метафізиками, як Анрі Берґсон – перейти до власних розмислів над філософськими питаннями, здійснюючи своєрідний метафізичний зворот у власній творчості лише в останні роки свого довгого життя.

Зрештою, лише в Метафізичному квінтеті, своїй передостанній книжці, виданій за чотири роки до смерті, починаючи зі згадки про свого найближчого приятеля у філософії та одного з найсердечніших друзів у житті, Барбара Скарґа пише: «Лєшек Колаковський сказав колись, що вся метафізика зводиться до розмислів над сущим, часом, злом, смертю і любов’ю. Лише п’ять понять, проте яких понять, наскільки ж складна проблематика з ними пов’язана. Аби її представити, треба було б написати не один розлогий том. У цій невеличкій книжці я торкнулася лише двох питань. Вони стосуються часу і зла. Я представила їх лише з однієї, хоч напевно надзвичайно важливої точки зору. Маю отже відчуття фрагментарності, стислості моїх роздумів. Тому хай Читач сприйме це як перший крок до метафізики, як спробу увійти на її непізнані стежки»[1].

Другим і заразом останнім відомим нам кроком на цьому шляху став навіть за назвою співзвучний Квінтетові… Метафізичний терцет – книжка, що вийшла за пару місяців до смерті Скарґи. На перший погляд, авторка представляє цілком новий набір ключових для метафізики понять – світ, самотність і, врешті, скінченність. Та якщо, однак, з цією трійкою співставити наведені Лєшеком Колаковським і прийняті Скарґою п’ять згаданих раніше понять – суще, час, зло, смерть і любов – то виявиться, що одні неначе повторюють другі мов проекція на якусь іншу площину. Або ж ця п’ятірка проявляється щораз по-новому у випадку кожного з елементів тріади. Себто, йдеться тут про суще в світі як цілому, і про суще як його елемент, як щось, на що ми споглядаємо ззовні, та заразом занурені в нього ще до народження виявляємося приречені на буття із ним як таким. З іншого боку, самі по собі, в своїй окремішності та самотності, ми, безперечно, також є сущим, що стоїть навпроти світу – супроти нього, поруч із ним та в ньому, як його частина, але й альтернатива для всесвіту, що, – як писав Блез Паскаль, – може, безперечно, знищити нас немов тростину, та цього навіть не збагне. Ми ж, мисляча тростина, розуміємо свою крихкість і власне існування. А також, звісно, власну скінченність. Ба, можемо робити здогадки й навіть творити теорії (себто, хоч і розумово, але споглядати, – як підказує грецьке слово theoría) скінченності всесвіту. І так, крізь наведену Скарґою тріаду, можна провести решту з п’яти понять…

Роздумуючи в своїй останній книжці над метафізичним терцетом, Барбара Скарґа зазначає, що запозичила цей набір понять у Мартіна Гайдеґґера. Він бо, як про це вже згадувалося в попередніх фейлетонах цього циклу, в Фундаментальних поняттях метафізики (Die Grudnbegriffe der Metaphysik) каже про них, використовуючи, щоправда, інакшу послідовність. У німецького філософа йдеться про Welt, Endlichkeit та Einsamkeit, тобто про світ, скінченність та самотність. Це Скарґа вносить зміну до цієї послідовності, ані не маючи наміру надихатися Гайдеґґером, ані полемізувати з ним (щоправда, полеміка на сторінках Терцету таки трапляється). Зрештою, навіть у першому реченні передмови вона декларує: «Цю книжечку можна розглядати як парафразу Гайдеґґера»[2]. Та підкреслює: «Я йду у роздумах власним шляхом»[3].

Більше того, звертаючись до тих самих понять, Барбара Скарґа парафразує Мартіна Гайдеґґера, який сам парафразує Іммануїла Канта. Той, своєю чергою, пише у Критиці чистого розуму про душу, світ і Бога. Останнє з цих понять – Бог – Гайдеґґер трансформує у скінченність, проте, парадоксально, не змінює його суті; більше того, пов’язує її з мудрістю, пояснюючи це в згаданій книжці: «Так від Геракліта дійшло до нас слово: ὁκόσων λόγους ἤκουσα, οὐδεὶς ἀφικνεῖται ἐς τοῦτο, ὣστε γινώσκειν ὃτι σοφόν ἐστι πάντων κεχωρισμένον. «Скільки людей я не чув, жоден не дійшов до того, аби знати, що буття мудрим, σοφόν [філософія] – це щось, що відокремлене від усього». Латиною щось відокремлене називається absolutum, чимось, що є на власному місці, а точніше: що своє власне місце саме тільки-но формує» [4]. Саме тому скінченна самотність, завершуючи тріаду Гайдеґґера, дає надію – є бо втіленням незбагненної та невловимої самосвідомості тут і тепер.

Менш оптимістично це виглядає у Скарґи, яка пише про кінець власного світу, що спіткав її ще в молодості, про смерті близьких. Це з ними насамперед вона пов’язує завершення свого життя, аніж із останньою датою, котра має з’явитися з кінцем її біографії. Натомість сам її життєвий шлях (хоча, безсумнівно, Терцет не є біографічною книжкою) створює їй ґрунт для філософування на цю тему. Дає їй підстави для парафразування Гайдеґґера і Канта, Платона, Геракліта і Парменіда. Вводить її в особливу розмову. Відкриває метафізику, даючи відчути скінченність і самотність у світі та, зрештою, втрату його самого. Змушуючи пережити тугу за домом, Heimweh цитованого Гайдеґґером німецького романтичного поета Новаліса («Філософія, – нагадаю його слова, – є, власне кажучи, тугою за домом (Heimweh), прагненням (Trieb), аби всюди бути вдома»[5]).

Саме ж прагнення Барбари Скарґи займатися філософією без усіх тих перешкод, що з’являлися на її шляху, ніколи б сповна не наситило цієї особливої метафізичної туги.

Антон Марчинський


[1] Barbara Skarga, Kwintet metafizyczny, Kraków 2005, с. 5.

[2] Barbara Skarga, Tercet metafizyczny, Kraków 2009, с. 5.

[3] Там же, с. 6.

[4] M. Heidegger, Die Grundbegriffe der Metaphysik. Welt – Endlichkeit – Einsamkeit, w: M. Heidegger, Gesamtausgabe, t. 29/30, Frankfurt a/M 1983, с. 34.

[5] Novalis, Schriften, Jena 1923, t. 2, s. 179, fragm. 21. Cyt. za: M. Heidegger, Die Grundbegriffe der Metaphysik. Welt – Endlichkeit – Einsamkeit, w: M. Heidegger, Gesamtausgabe, t. 29/30, Frankfurt a/M 1983, с. 7.