X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Лєшек Колаковський: «Смерть як приватна власність»

09.11.2021 12:20
Чи можна сказати, що смерть, відхід, наше змагання зі скінченністю – це був один зі стовпів філософського мислення Лєшека Колаковського?
Аудіо
Leszek Kołakowski w 1976 roku
Leszek Kołakowski w 1976 rokuAnefo/Wikimedia Commons/domena publiczna

«Про його смерть я дізнався після кількамісячної перерви у наших розмовах, мешкаючи в Амстердамі, відірваний від нормальний занять і зв’язків. Не можна було прийняти до відому цієї смерті, бо начебто нічого не змінила в дотеперішньому житті, де й так ми не могли бачитися. Вона з’явилася як абстрактне усвідомлення, дивацька жорстокість природи, настільки абсурдно неможлива, як і безсумнівна. Адже всі ми, що підтримували із ним щоденну дружбу, всі не лише вчилися в нього, але й безповоротно просякали його способом асиміляції світу […]. Смерть Тадеуша для кожного з його друзів мала певною мірою стати  смертю самого себе, скаліченням якоїсь суттєвої та важливої частини власного існування». Так 1958 року писав видатний польський філософ Лєшек Колаковський про смерть філософа Тадеуша Кронського, а разом із тим – про смерть кожної близької людини, яка, закриваючи повіки комусь іншому, відбивається на тих, хто цього померлого оточує. Ці рядки походять з власне виданої збірки есе Колаковського «Смерть як приватна власність».

При нагоді виходу цієї книжки у «Двійці», на Другому каналі Польського радіо, відбулася розмова про ставлення Лєшека Колаковського до смерті.

Гостем цієї передачі був Збіґнєв Менцель, прозаїк, есеїст, фейлетоніст, цьогорічний лауреат Премії імені Яна Длуґоша за біографію професора Лєшека Колаковського «Колаковський. Читання світу» (пол. «Kołakowski. Czytanie świata»).

А ми зустрічаємося, аби заохотити наших слухачів до прочитання іншої книжки, або ж, власне, книжечки – вже згаданих 150 сторінок текстів Лєшека Колаковського, об’єднаних під назвою «Смерть як приватна власність» (пол. «Śmierć jako własność prywatna»). Зрештою, це також назва одного з цих есе.

Чи можна сказати, що смерть, відхід, наше змагання зі скінченністю – це був один зі стовпів філософського мислення Лєшека Колаковського?

Говорить Збіґнєв Менцель:

- Колаковський дуже любив Спінозу, видатного філософа, який часто повторював, що мудрість людини полягає на мисленні про життя, а не про смерть. Колаковський мислив про смерть, але це не означає, що не був мудрим. Так, він думав про смерть, і ця назва книжки та одного з його ніколи не опублікованих есе, «Смерть як приватна власність», гадаю, каже дуже багато. Це таке есенційне скорочення думки Колаковського на тему смерті. Адже, могло би здаватися, що смерть є також власністю близьких для померлого людей. Ми думаємо про наших померлих. Проте найглибша думка приховується саме в цьому формулюванні «Смерть як приватна власність». Колаковський писав, що (виникає – ред.) цілковито пронизливе відчуття, коли ми дивимося на померлу близьку нам людину, бачимо її тіло, що виявляється цілковито до нас байдужим, і саме тоді ми можемо пережити таке враження, що ця смерть залишається тільки і виключно приватною власністю того, хто оце помер.

- Це пронизлива картина, як Ви сказали. Чи вона, однак, може якось потішити? Чи, інакше кажучи, для втіхи також є місце і в роздумах Лєшека Колаковського про смерть?

- Гадаю, що так. Це, напевно, виражалося, зокрема, й у тому, що Колаковський прощався із близькими йому людьми, котрі вмирали, не лише, безперечно, беручи участь у похороні цих людей, але й пишучи некрологи і спогади. Наприкінці життя Колаковський жартував, що він став професійним некрологістом. Але справді він написав чимало таких пронизливих спогадів. І казав, що це важливо прощатися з померлими і згадувати їх, бо це, згідно з його розумінням, дозволяє лікувати скалічену спільноту. Не знаю, чи «втіха» є тут відповідним словом, але це таке «лікування скалічення». Для цього в Колаковського було місце.

- А як ці роздуми віднести до більш широкого контексту метафізичної філософії Лєшека Колаковського і того, що сталося впродовж декількох десятиліть, коли змінився, однак, його підхід до таких понять, як абсолют, Бог, вічність?

- Змінився фундаментальним чином. Думка Колаковського впродовж цих десятиліть еволюціонувала. І якщо на початку, у 50-х роках та, скажімо, до середини 60-х, Колаковський писав і казав про себе, що позбавлений відчуття святості, що сфера sacrum відсутня в його свідомості. То все це обернулося на 180 градусів. І така зміна, власне, почала відбуватися в середині 60-х років. Початково це не було так помітно, проте згодом, у 80-х роках і вже наприкінці життя, коли Колаковський написав таку коротку, стосторінкову книжечку «Horror Metaphysicus», що вважав за своє opus magnum, там він напряму береться за проблему безсмертності душі. Безумовно, це дуже високий філософський рівень. Колаковський ніколи безпосередньо не писав про Бога. І не визнавав Бога за гаранта безсмертя. Але замість про Бога, він говорив про сенсоносного духа. Він вважав, що існує такий дух, який дає нам гарантію, що ми не минаємо цілковито. Колаковський сприймав це дуже особисто і був дуже стриманий у висловленні таких почуттів і таких думок. Тим не менш, він сказав чітко, що існує якийсь світ поза тим світом, який ми переживаємо за допомогою наших органів чуттів. І в такому фундаментальному світі ніщо з цього світу не гине, все лишається, все десь є.

А в цьому, зокрема, можна шукати втіхи. «Смерть як приватна власність» - збірка із текстами видатного польського філософа професора Лєшека Колаковського вийшла під редакцією та з передмовою нашого гостя Збіґнєва Менцеля.

Dwójka/А.М.

Побач більше на цю тему: філософія

"Це була найяскравіша зірка нашого факультету"

19.10.2020 00:00
Лєшека Колаковського згадує Яцек Міґасінський

«Він радше був своєрідним маяком»

05.06.2021 16:53
Видатного польського історика мистецтва, есеїста, перекладача та мислителя В’єслава Ющака згадує доктор Емілія Олєхнович з Інституту мистецтва Польської академії наук

Казимир Твардовський – батько польської філософії

30.10.2021 15:04
Про досягнення цього видатного філософа в ефірі Першого каналу Польського радіо Катажина Янковська розмовляла з професоркою Анною Брожек з Факультету філософії Варшавського університету