Президент Дуда підписав закон про вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії. Як сьогодні в Польщі формуються наративи навколо Волинської трагедії? Яку роль у цьому відіграють політичні, медійні та освітні інституції? Чи можна сказати, що пам'ять про Волинь стала частиною політичної мобілізації в Польщі, особливо в контексті виборів? Який ризик це несе для українсько-польського діалогу? Про це у програмі «Тема дня» розповів Якуб Кубіца, журналість, культурознавець, дослідник історичної пам'яті.
— 11 липня Польща відзначає дуже сумний день — День національної памʼяті жертв Волинської трагедії. Президент Польщі Анджей Дуда підписав відповідний закон. У Польщі це називають геноцидом, вчиненим українськими націоналістами щодо громадян Польщі. В Україні ж це має іншу назву — Волинська трагедія. Це також позиція українського МЗС. Я б хотів поговорити не стільки про історичне питання — ми не є істориками, — але ми все одно мусимо до нього звернутися. Та головне — я хотів би поговорити про майбутнє. Як ви це сприймаєте? Як ви це бачите?
— Я бачу це так, що насправді ми маємо тут кілька шарів у цій темі. Як ви правильно кажете — є дебати істориків, які ми за кількадесят хвилин не вирішимо. Це питання кількості жертв, причин, наслідків і так далі. Також це питання контексту, бо ця тема дуже сильно, особливо з політичних міркувань, контекстуалізується — і в Польщі, і в Україні. По-друге — складність політичної сцени як у Польщі, так і в Україні. Ми часто, і, думаю, в Україні також, маємо схильність розглядати іншу сторону як моноліт. Тобто: «поляки думають», «українці кажуть» — але це, на мою думку, одна з пасток у підході до цієї теми. Адже як у Польщі, так і в Україні є різні точки зору на цю тему, є різні сторони дискусії. І це широкий спектр — від дуже радикальних поглядів до тих, які помічають складність ситуації та її контекст. По-третє — ми маємо дуже особливу ситуацію: повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Україна перебуває у стані війни. Це, звісно, теж впливає на публічну дискусію в Україні, яка зараз є більш консолідованою. Це — екстремальна ситуація, у якій проведення критичної історичної дискусії є ускладненим. І тут я переходжу до наступного пункту: ми маємо справу також з інструменталізацією цієї тематики з боку агресора — тобто Росії — в обох країнах. І це очевидний факт, бо ця тема дуже сильно використовується у їхній пропаганді.
Продовження цієї розмови слухайте у прикріпленому аудіофайлі.
Варвара Берестовська