Українська Служба

Від релігійного гімну «Bogurodzica» до сучасної польської мови

18.07.2019 10:38
За останню тисячу років польська мова зазнала значних змін. Історію її розвитку найкраще показують твори, які вважаються пам’ятками літератури
Аудіо
  • «Польська мова без кордонів» – від молитви «Bogurodzica» до сучасної польської мови
Odnalezione fragmenty kazań ułożono zgodnie z kierunkiem tekstu i zamknięto między dwiema szybami. W tej formie możemy oglądać je dzisiaj
Odnalezione fragmenty kazań ułożono zgodnie z kierunkiem tekstu i zamknięto między dwiema szybami. W tej formie możemy oglądać je dzisiajPolona/domena publiczna

«Польська мова без кордонів» – це новий цикл передач, присвячений польській мові. В першому випуску ми розповімо про джерела польської мови, молитви, діалекти, прислів’я, про її багатство і значення, яке мова має для державотворення і сили народу. Гостем ефіру є доктор Яцек Ковзан з Інституту польської літератури Варшавського університету.

Щоб розповісти про сучасну польську мову та її секрети, у першу чергу нам треба повернутися до джерел, тобто початку створення польської мови та насамперед відповісти на запитання, що так насправді ми визнаємо початком польської мови.

– Ось саме, це питання не таке вже й просте, оскільки ми в основному базуємо на письмових джерелах А отже, ми маємо усвідомлювати, що графічна фіксація перших слів, перших речень польською мовою, це, зазвичай, другорядна проблема, враховуючи той факт, що мова вже існувала раніше в усному обігу. Перші сліди згадування топонімічних назв у літературі ми маємо у римських хроніках, там вказуються місцеві назви типу Калісія, тобто Каліш та Вістуля, тобто Вісла. Натомість, перші слова, ближчі нашій сучасній польській мові, є збережені в латинських хроніках, а перше речення, яке прозвучало (і тут цікава річ, бо це речення озвучили, найімовірніше, іноземці), – отже, це перше речення, яке прозвучало польською мовою, записано у Генриковій книзі з 13-го століття, де чеський хлібороб Богухвал сказав до своєї дружини славнозвісне: «Daj ać ja pobruszę, a ty pocziwaj», яке ми можемо перекласти на сучасну польську мову: «дай, я жорнами розмелю, а ти відпочинь».

Інше речення, яке також, імовірно, прозвучало з вуст іноземця, вимовлено в Битві під Лігницею. Історики літератури, історики польської мови вказують, що там з’явився диверсант, який боровся на боці татар, імовірно, руського походження, який, щоб сіяти заколот у рядах польських воїнів, що боролися з татарською навалою, волав: «biegajcie – biegajcie», що можна перекласти як «тікайте-тікайте». І бачачи, як його воїни втікають, князь Генрик Побожний вигукнув: «gorze się nam stało» – тобто сталася трагедія, що ми змушені відступати. Отже – це такі перші задокументовані в письмовій формі речення, які прозвучали польською мовою.

Згадана Генрикова книга належить до пам’яток польської мови. Це твори, які документують історію польської мови. Серед них, окрім Генрикової книги, є славнозвісна «Bogurodzica» («Богородиця»), «Kazania Gnieźnieńskie» («Ґнєзнєнські проповіді»), «Satyra na leniwych chłopów» («Сатира на ледачих селян»). Скажіть, чому якраз ці твори визнано пам’ятками польської мови, що у них таке виняткове?

– Тут ми повинні додати, що ці речення, про які ми говорили, наприклад речення із Генрикової книги, воно вплетене у латинський текст. А черговим етапом розвитку польської мови є творення літературних текстів, художніх творів. І так, перший літературний текст, який з’явився у письмовій формі – це текст «Chrystus zmartwychwstał je» тобто «Христос воскрес» із середини 14-го століття. Натомість «Bogurodzica» – це масштабний, чудовий, глибоко ідеологічний твір, який ми вважаємо великим відкриттям у польській літературі. Ви запитуєте про механізм створювання цих текстів, а отже, ми маємо усвідомлювати, що польська література не народжується у вакуумі, вона залишається у зв’язку з цими літературними явищами, які відбуваються в Європі. І ми тут маємо справу з доволі цікавим явищем, яке називаємо «тропуванням», тобто йшлося про те, щоб літургія, яка була, природно, латинською мовою, стала доступнішою для вірян і дала їм можливість активно брати участь. Тому навколо акламації побожних зітхань на кшталт «Аллилуя» та «Киріє елейсон» наростали тексти національними мовами. І ось, «Bogurodzica» є таким прикладом тексту, який дає можливість вірянам активніше брати участь у літургії. А далі, ми знаємо, – «Bogurodzica» робить, можна сказати, запаморочливу кар’єру рідної пісні, перетворюється в пісню наших дідів і прадідів, яка вже має не лише релігійний, але й патріотичний вимір. Її виконували воїни, наприклад, перед Битвою під Ґрюнвальдом. А нині – це вже пісня-символ, що стосується питання нашої державності. Отже, з літургійного тексту «Bogurodzica» перетворилася у символ національної ідентичності та державотворення.

Як було з розвитком польської мови не в літературному або релігійному контексті, а в загальному вжитку? Чи літературні твори впливали на мову? І чи мова, якою користувалося тогочасне суспільство, впливала на літературні тексти?   

– Я б сказав, що, безперечно, механізм впливу був двополюсним, двостороннім. Передусім, попри наші уявлення про те, чим література була тоді, і чим вона є сьогодні, треба усвідомити, що справа грамотності суспільства виглядала зовсім інакше, ніж тепер, – тобто вміння читати і писати. Зрештою, ці вміння не були тотожними. Це також вказує, що літературні тексти не були в такому широкому вжитку; їх не знали так, як ми зараз читаємо літературу. Важливим був перелом, пов’язаний з друкарством. До моменту, коли винайдено друк, перші середньовічні тексти функціонували у рукописних копіях, манускриптах, отже, обсяг їхнього впливу є меншим. Але тексти, що були в мовному обігу, безперечно, впливали на те, як формувалася розмовна мова. Адже миряни, хоча б слухаючи проповідей польською мовою та молитов, які поступово створювалися – «Отче наш», «Кредо», тобто «Вірую», «Zdrowaś Mario» («Радуйся, Маріє») – це були перекладні тексти й вони також впливали на формування звичайної розмовної мови. Звісно, це дуже довготривалий процес. Я думаю, колеги-мовознавці можуть назвати дуже багато фонетичних явищ, які відбувалися в старопольський період – причому, він не зовсім збігається зі старопольським періодом у літературі. Наприклад, апофонія (пол. przegłos – морфологічно обумовлене чергування голосних кореня слова в різних граматичних формах), а також зникання довгих і коротких голосних звуків (пол. iloczas) – це також позначилося на змінах у розвитку польської розмовної мови.

Прикладом найстарішої пам’ятки польської світської поезії, одним із перших текстів, у якому автор залишив свій підпис, є вірш «Про поведінку за столом» («O zachowaniu się przy stole»).

Залишається підбити підсумки нашої розмови – які події, які періоди в польській історії мали найбільший вплив на розвиток польської мови?

– Важко було б мені назвати такі зламні періоди. Польська мова, польська література – це постійний процес народження, формування нових літературних жанрів, приростання текстів – у кількісному сенсі. На мою думку, переломним моментом, про який ми вже згадали, у формуванні не лише літератури, а взагалі польської мови, доступності літературних текстів, що також формують польську мову, – було те, що винайдено друк. У так званій Свєнтокшиській друкарні – її назва взялася від храму Святого хреста у Вроцлаві, вона відома як друкарня Еліана – там вийшли перші молитви польською мовою. А якщо ми говоримо про початки – то, передусім, слід згадати «Raj duszny» (старополсьька назва від слова «душа») – це молитовник, виданий 1513 року. Дослідники ще вказують, що 1508 року надруковано текст «Historia umęczenia Pana Jezusa» («Історія мучеництва Ісуса»). Він також свідчить, що завдяки винаходові Йоганна Ґутенберґа література вже не залишається в кількісно обмежених рукописах, а може розширити свій вплив і доходити до щораз більшого числа читачів. А отже, формувати польську мову тоді вже у XVI столітті.

Одним з найбільших ліричних шедеврів Середньовіччя вважається твір «Lament świętokrzyski» («Лемент свєнтокшиський»), він показує, як польська мова змінилася протягом століть.

Передачу співфінансує Фонд «Допомога полякам на Сході» в межах опіки Сенату Республіки Польща над Полонією та поляками за кордоном.

Наталя Бень і Лідія Іванюх/RP