X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Більше, ніж мова

06.08.2019 09:00
У черговій рубриці «Польська мова без кордонів» ви почуєте про несподівану історію одного з найбільш вживаних польських слів та дізнаєтеся про історію та особливості сілезького діалекту
Аудіо
  • Передача про несподівану історію польського слова 'twarz', а також про особливості сілезького діалекту.
ІлюстраціяPixabay

Кожен, хто береться за вивчення польської мови, досить швидко зустрічається зі словом twarz. Як бо описати людину – як себе, так і когось іншого – не згадуючи про те, що це слово значить? А значить, як одноголосно твердять сучасний Словник польської мови PWN та виданий у середині ХХ століття Словник польської мови під редакцією Вітольда Дорошевського, «передній бік людської голови», тобто ’обличчя’.

Та попри знайомість і зрозумілість цього слова кожному полонофону, воно – як і безліч інших лексем у багатьох сучасних мовах – криє в собі захопливу таємницю, що її, на перший погляд, годі було б очікувати.

Отже, почнімо з речі найбільш очевидної. Це зовсім не випадок, що twarz співзвучна з українськими твар’ю, творінням, створенням або його автором – творцем. Зрештою, ті самі значення можна почути навіть якщо залишимося на ґрунті польської мови – twór, stworzenie і twórca. З іншого ж боку, попри фонетичну схожість, не варто очікувати цілковитого повторення значень утворених за допомогою відповідних коренів: польських twar/twor та українських твар/твор. Приклад? Дуже просто. Якщо покладатися лише на звучання польської twarzy (а це не легко, коли вже тобі відомо значення цього слова), то як її аналог можна було б навести, скажімо, українське слово твар. І в сучасній українській мові, якщо ми не маємо на увазі архаїзму, котрий також означав обличчя, на думку радше спадає тварина. А ця остання має зазвичай морду, мордочку, писок або писочок, та про обличчя говорити тут було б не зовсім доречно. До цього ще варто згадати про слово tworzywo, яке вказує на певну матерію, що з неї виготовлені предмети.

Хоча, безперечно, етимологія, тобто походження всіх цих висловів, спільна. Більше того, вона спільна із багатьма іншими словами у низці мов, що є для польської та української сусідніми, попри те, що часом їхні значення можуть суттєво відрізнятися від вже тут наведених. Лише подивіться на ті, котрі можна знайти в Етимологічному словнику Макса Фасмера, що, зокрема, наводить приклад з верхньо-лужицької та нижньо-лужицької мов, де twaŕ – це ’стройовий ліс’, ’будівля’. Більше того, якщо разом із цим мовознавцем сягнути поза групу слов’янських мов, то маємо литовський іменник tvorà – ’тин’, ’паркан’, та дієслово tvérti, що значить як ‘хапати’, так і ‘огороджувати’. Семантика цих слів, тобто те, що вони означають, справді відрізняється. Якщо не сягнути ще глибше… - до відомого з Ригведи теоніму Тваштар. Це божество, що тримає в руках ніж або сокиру, називали «повелителем форм»: «він – божественний майстер-творець форм, він заволодіває ними, творить їх і змінює; сам він має багато форм та володіє "всіма формами"», - пише у присвяченій йому статті в енциклопедії Міфи народів світу Володимир Топоров. Тваштар, як втілення творця і творіння заразом, надаючи форму, дає початок поверхні. І в цій останній, власне, є чимось, що можна побачити, і що разом із цим спроможне бачити, відчувати, виокремлювати в собі – або на собі – більш чи менш виразні форми. І як квінтесенція виразності воно ідеально відповідає ролі обличчя – польської twarzy – найвиразнішої частини нашого тіла.

Однак, і це не вся загадка. Адже twarz – це не просто уособлення певної поверхні наших тіл. Фактичний, матеріальний вимір тут настільки сплетені із мовною дійсністю, що, виявляється, це польське слово має також свою іпостась у давньогрецькій мові, яка безпосередньо вказує на людську тілесність власне в тому вимірі, що відповідає формі і поверхні. Адже з кореня <τFαρκ-, і також авестійського θωαrɚs-, що дали початок імені індійського божества, а через нього всій співзвучній між собою низці слов’янських та балтійських слів, виводиться також і грецький іменник σάρξ. Його найдоречніше було б перекласти українською як ’плоть’, та жодним чином адекватно не можна перекласти польською (а також чеською і словацькою), де під одним поняттям ciało криється теж його своєрідна антитеза – σῶμα, що її українською перекладають як ’тіло’. На думку Ернста Ріша, яку наводить П’єр Шантрен, σάρξ значить не відрізаний ’шматок м’яса’, але через свій авестійський корінь дає вираз фіксації та надаванню форми. А якщо ще й докласти до цього також давньогрецьке дієслово σαρκάζω, що значить ’роздирати’, неначе пси м’ясо (звідси, до речі, й сарказм як уїдливе зауваження), то вся мозаїка складається в цілісний образ.

Це образ, у якому польські twarz і tworzywo, українські творіння й тварина, литовська tvorà (тобто, нагадаю, ’огорожа’), а за багато сторічь до них – давньогрецька σάρξ і Тваштар з санскриту, означають створення як надання форми, і її заповнення, і як вкриття поверхнею, що рівнозначне із відділенням та відрізанням заради особливої виразності – аби творіння існувало і його можна було побачити. Адже про те саме свідчить текст ще з іншої на той час традиції: «І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так» (Буття 1:7).

А далі мова піде про особливості сілезької говірки.


Польська мова має багато різноманітних діалектів, які є частиною культури і носії яких пишаються тим, що знають мову свого мікрорегіону. Скажімо, на заході Польщі, у Познані легко розпізнають по мові людину зі сходу Польщі, з Люблінщини чи Підляшшя, яка, як кажуть поляки, "затягує". Це ще можна зрозуміти, однак хтось зі сходу навряд чи зрозуміє познанську говірку чи кашубську, у яких чимало німецьких впливів. Так само і з сілезьким діалектом. Мовознавиця, співробітниця Радіоцентру народної культури Польського радіо Патриція Ціш, родом з Болеславця на Сілезії. З дитинства знає і володіє сілезькою говіркою. Сьогодні Патриція розповідає про її особливості і впливи з різних мов.

- Сілезія – це, мабуть, одна з найбільш різноманітних територій у Польщі, після Другої світової війни. Передусім, це пов’язано з багатонаціональністю, багатокультурністю та великою кількістю різних діалектів, які тут побутують. Сама назва «Śląsk» - «Сілезія» - неоднозначна. Загалом, вона означає історичний район, але саме поняття «Сілезії» змінювалось протягом віків, так, як і його кордони, державна приналежність, етнічний склад.

- Коли я вперше почула сілезьку говірку, то практично нічого не розуміла. Що для неї характерно? Чим вона відрізняється від інших діалектів у близьких до Сілезії регіонах? Чи має якісь спільні з ними риси?

- Я говорю польської літературною мовою. Але я також розмовляю говіркою, адже моє коріння – з Верхньої Сілезії. Я говорю сілезьким діалектом вдома, зі знайомими. Перша риса, по якій можна розпізнати сілезький діалект, це те, що сілезці дещо знижують свою інтонацію. У літературній польській мові мелодична лінія йде вгору. Голосні звуки – «а», «е», «і», які звучать вище польською мовою, у Сілезії наближені до «о», «у», «и». Можливо, це не до кінця мовознавче пояснення, а більш популярно-наукове. Але загалом, це найпростіше пояснити, аби людина почула, що так звучить сілезький діалект. У Сілезії це дуже відчутно. Наступна риса, яка пов’язана також зі зниженням інтонації, - це дзвінкість. Найкраще це пояснити на міжсловесному рівні. Останній звук першого слова у словосполученнях впливає на глухий звук, роблячи його більш дзвінким. Наприклад, у словосполученні «tak robili» (так робили) – звук «k» переходить в «g».

- Також є така риса як «mazurzenie». Замість звуків «sz» «ż», «cz», «dż» вимовляємо «s», «z», «c», «dz». Але це лише у певній частині Сілезії, на півночі, поблизу Ополя, Ключборга, Нємодліна. Наприклад, у словах шопа і черешні буде «сопа», «цереснє». Але центральна і південна частина Сілезії так вже не говорить.

- Які впливи має сілезька говірка?

- Найбільше впливів – з чеської мови, хоч не тільки. Я народилася у тій частині Сілезії, де вживають «лазьку» говірку. І це діалект прикордоння, він має більше саме чеських впливів, моравських, бо там було більше контактів з чехами. Але також є багато німецьких впливів. Це щось унікальне взагалі. Ще сто років тому національною мовою була німецька. Але на цій частині вдома говорили діалектом, який взагалі не виводиться з германської мовної сім’ї. Це також врятувало населення, з сіл, звідки я родом, під час визволення Червоною Армією. І вони керувалися мовою. Діалект місцевих нагадував більше польську мову, ніж німецьку. Завдяки цьому, нас по-іншому сприймали: сілезців, які говорять діалектом, що належить до слов’янської групи говірок.

- А на якому рівні взагалі знаходяться цей діалект? Чи досліджують його, Чи вивчають в університетах?

Це – суперечливе питання, пов’язане також із тенденціями до виходу Сілезії з Польщі. Сама сілезька говірка дуже міцно тримається, бо вона завжди була і є пов’язана з національною ідентичністю, локальною, з традицією, історією, культурою. Але Сілезія – дуже різноманітна, як і різні види її говірки. З огляду на те, що цей діалект ніколи не був письмовою мовою, зараз її стараються записати, кодифікувати, що є досить штучною процедурою. Це не кашубська мова, яка мала письмовий варіант. Зараз цей діалект стараються адаптувати до суспільно-національних потреб. Загалом, сілезька говірка від інших відрізняється тим, що вона завжди була сильно вкорінена серед населення. Сілезці пишалися нею. Коли я розмовляла зі знайомими з інших частин Польщі, які також вдома розмовляють діалектом, то для мене великим шоком було те, що  в їхньому розумінні діалект – це було щось гірше. І іноді їхні бабусі, дідусі казали «Давайте не будемо говорити по-сільськи!» Натомість, у нас всі пишалися і досі пишаються тим, що говорять діалектом.

- А чи пересічні поляки розуміють сілезьку говірку?

- По-різному. Залежить від варіанту цієї говірки і мовних впливів. По-перше, людське вухо повинно до неї звикнути. Так, як до будь-якої іншої мови чи діалекту, наприклад, в Україні, де також є багато різних говорів. Легше зрозуміти фонетичні риси, ніж лексичні (godom, goda). Але коли ми маємо справу із запозиченнями з німецької мови, наприклад, слово «аймер», то якщо людина не знає німецької, то відповідно вона не знатиме, що це означає. А це – відро. Або, наприклад, слово «цеста» - з чеської мови. Якщо ми не знаємо чеської, то не зрозуміємо, що це «дорога». Ці слова вживаються у силезькому діалекті. Розуміння цієї говірки залежить від рис. На фонетичному рівні ще можна щось зрозуміти, але на лексичному - вже важче.

Запрошуємо послухати програму у доданому звуковому файлі.

Нагадуємо, що передачу «Польська мова без кордонів» співфінансує Фонд «Допомога полякам на Сході» в межах опіки Сенату Республіки Польща над Полонією та поляками за кордоном.

Антон Марчинський та Мар’яна Кріль