Погодьтеся, що кожній людині властиво замислюватися над тим, чим у її житті є ті чи ті речі, яке місце вони займають. Кожен, безумовно, апелює до свого емоційного досвіду. Бо ж, якби спитати, чим є радіо бодай для кожного у цій студії, відповідь різнитиметься і він згадає про щось своє конкретне.
Зі мною радіо було завжди, скільки я пам'ятаю себе. Славнозвісний «брехунець», як називали приймачі радіомережі в Україні, грав і на дачі, і в київській квартирі. Це було Українське радіо.
Моя бабуся, прокидаючись, першою справою вмикала радіо. Ранок розпочинався о 6-й з позивних «Реве та стогне Дніпр широкий», виконаного на акустичній бандурі, новин, православного календаря і пісень, які назавжди вкарбувалися в пам'яті. Згадую як ще змалку сиділа і чекала, коли в ефірі лунатиме пісня Раїси Кириченко «Я козачка твоя», і щойно почувши перші музичні фрази, гучно затягувала її разом із виконавицею, а ще радіо — це пісня «Україна» Тараса Петриненка.
Тоді я й гадки не мала, що саме з Українського радіо розпочнеться моя журналістська кар'єра. Що це буде тим місцем, де я здобуду головні навички, які допомагатимуть в будь-якій моїй роботі надалі.
Що ж стосується Польського радіо. Не знаю, чи було моє потрапляння сюди в червні 2022-го долею, але я безкінечно щаслива мати цю роботу, яка щодня відкриває для мене нові горизонти і надихає на пізнання нового, самовдосконалення. Це приміщення, особливо студія прямого ефіру, ласкаво прийняли мене, подарували чимало приємних зустрічей з колегами. Оформлені в коридорах галереї з портретами визначних композиторів, що співпрацювали з Польським радіо, стенди у холі з інформацією про головних діячів, які стояли біля його витоків, так само не могли не надихнути на зацікавлення історією місця, в якому я маю радість працювати.
Водночас, поволі поглиблюючи своє зацікавлення польською культурою, серед іншого, піснями, поезією, не в останню чергу завдяки контенту другого каналу Польського радіо, я почала виявляти і помічати, скільки легендарних діячів у різні десятиліття мали співпрацю з цим мовником за 97 років його історії. А чи можете собі уявити, що в ефірі Першого каналу Польського радіо є передача, яка лунає понад 50 років, і це «Літо з радіо»? Із назви нескладно здогадатися, що триває вона всього три місяці на рік, але цікаво, що окрім актуальних новин польською, послідовно можна їх почути німецькою, англійською і українською мовою.
Під час одного із чергувань на прямому ефірі я й познайомилася зі звукорежисером Кшиштофом Саґаном, який є відданим фанатом радіо і дослідником його історії. Його захопленість цією темою надихнула мене на власні дослідження історії Польського радіо, яке має стати регулярною рубрикою. З розмови з Кшиштофом Саґаном я й вирішила її розпочати.
Кшиштофе, чи ти можеш згадати якісь перші враження від своєї зустрічі з радіо?
Моє знайомство з радіо відбулося в ранньому дитинстві. Воно так само грало і у мене вдома. Маю такий спогад, коли я захворів в дитячому садочку. Отож, я лежав у ліжечку, над яким висів старий приймач, якщо я правильно пам’ятаю він ще називався «Fale F». І в ньому на довгих хвилях була налаштована «Єдинка» — Перша програма Польського радіо. Я слухав передачу «Чотири пори року», яка багато років вже виходить в ефір. Тож, коли прийшов час дитсадочка, замість того, щоб йти туди, я волів слухати Польське радіо.
Більш серйозне зацікавлення радіо припало на початкову школу. В цей період треба було знайти собі якесь хобі. В той час в Польщі, окрім державних радіостанцій, почали з'являтися й приватні. Мені цікаво було слухати і порівнювати, що лунає на кожній із них. З часом цей інтерес поширився не тільки на варшавські станції. Цікаво було, що транслювали в інших містах. Потім я почав збирати тематичні газетні і журнальні вирізки. Мені було цікаво абсолютно все, що стосувалося радіо, наприклад, яка була реклама, чи логотипи радіостанцій. Якщо я виїздив з екскурсією в інші частини Польщі, то завжди намагався відшукати декілька вільних злотих, аби придбати якусь регіональну газету для своєї колекції, де була інформація про місцеві радіостанції.
Ще пізніше я почав вишукувати інформацію про радіо в бібліотеках, зокрема, в газетах та книжках, виданих до Другої світової війни. Пригадую, що мій дідусь все сподівався, що я знайду собі більш придатне хобі, вважаючи, що коло зацікавленностей може змінюватися кожні 7 років. Але відтоді минуло уже дуже багато часу, а радіо й досі живе в мені.
Знаєш, Кшиштофе, після почутого я замислююся, а чи слово «хобі» тут взагалі доречне. Адже, твій досвід, вочевидь, не дуже схожий на захоплення більшості хлопців у 10-12 років, які прагнуть, радше, грати у футбол, або, як сучасні підлітки - у комп'ютерні ігри. А твоє зацікавлення радіо, як на мене, було дуже цілеспрямованим. Чи ти мріяв вже тоді, що коли-небудь працюватимеш на радіо ?
Після школи я вивчав фізику в Варшавському університеті, що, звичайно, пов'язано з радіо в технічному аспекті, бо без фізики не було би радіо. Але про те, що я можу коли-небудь працювати на радіо, я й не мріяв. Так збіглося, що коли я вчився вже на старших курсах, з'явилася нова спеціалізація — «Дидактика і популяризація». Йшлося про те, аби вміти говорити цікаво і доступно про науку на радіо чи в телебаченні. Я це й спробував.
Починав свою діяльність я у 2005-му на Академічному радіо, що якраз в той час повставало. Але з часом я виявив, що відчуваю себе комфортніше по інший бік мікрофона. Я практикувався на різних студіях, мені подобалося і подобається досі працювати зі звуками. Спочатку я їх записував сам, а потім монтував і отримував від цього процесу задоволення. І для мене це було цілим всесвітом.
У 2007-му колеги з Академічного почали працювати на Польському радіо і запросили до співпраці мене. Відтоді я за задоволенням тут працюю. І відчую в роботі радіо загалог певну просвітницьку місію.
Під час кожного свого звукорежисерського чергування, які я маю в різних студіях і на різних каналах, а, зокрема, і на Польському радіо для України, я дізнаюся чимало всіляких цікавих речей.
Ти маєш власний сайт про радіо, який називається «RADIO POLSKA”. На цій сторінці інколи лаконічно, а іноді навіть досить розлого описані деякі періоди із історії розвитку радіо в Польщі, є також детальний перелік радіостанцій та інші дані. Особисто для мене це є такою підказкою, про що шукати інформацію для подальших випусків радіожурналу «Історія Польського радіо”. І я усвідомлюю, який обсяг роботи тобою пророблений. Ти витрачаєш багато часу, аби відшукати інформацію на тему і написати про це замітку, або статтю. І, власне, як я вже згадувала, це надихнуло мене на створення окремої рубрики про Польське радіо. Як з'явилася ідея створити цілий сайт, присвячений радіо?
Назва «RADIO POLSKA” з'явилася у 2002 році, а сама сторінка, присвячена радіо, функціонувала вже з 2001-го. Це були мої студентські часи, і, оскільки я не надто полюбляв усілякі вечірки та інші подібні розваги, у мене було достатньо часу на моє захоплення радіо. Мені спала на думку ідея, а чому б не не розміщувати інформацію, яку я збираю для свого архіву, до інтернет-сторінки? Я робив її сам в HTML системі.
Завдяки роботі на Польському радіо, я маю можливість виїздити за кордон у якісь цікаві відрядження, де намагаюся збирати інформацію про місцеву радіофонію, щоб потім викласти це на своєму сайті. Згадаю хоча б, Олімпійські ігри в Токіо у 2020 році. А до того, на попередніх іграх, я працював у Ріо де Жанейро. Там теж вдалося знайти вельми цікаву інформацію. Бо, як в західній частині Європи маємо за праотця радіо маємо Гульємо Марконі, або Олександра Попова — на сході, то бразильці мають власну таку постать. Радіо дуже багато важить у моєму житті.
Отож, відтепер щовівторка ми разом з вами мандруватимемо різними десятиліттями і століттями, та пізнаватимемо історію Польського радіо, зазиратимемо до його архівів разом із моїми співрозмовниками, намагаючись відтворити обличчя цього мовника.
Запрошуємо слухати аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan