Яка різниця між словами «urlop» і «wakacje»?
Urlop — гарантована законом оплачувана або неоплачувана перерва у виконанні роботи, в обсязі та за обставин, передбачених законом.
Наприклад:
Pracownikowi przysługuje urlop wypoczynkowy — Працівник має право на відпустку для відпочинку.
Żołnierze zawodowi mają prawo do podstawowego urlopu wypoczynkowego, który wynosi 26 dni roboczych — Професійні військові (іншими словами, контрактники) мають право на основну відпочинкову відпустку в обсязі 26 днів.
Про військових згадую не випадково. Адже слово urlop примандрувало до польської мови з німецької. Urlaub — відпочинок, перерва, і на початку, тобто у XVIII столітті, словом urlop називали «звільнення вояка від служби на певний час» і «документ, який це підверджує». У XIX столітті словом urlop почали називати перерву у виконанні обов’язків чиновників, а у ХХ стлітті urlopem може бути, зокрема, декретна відпустка — urlop macierzyński або академічна відпустка — urlop dziekański.
Отже, словом urlop називаємо перерву у виконанні обов’язків, пов’язаних із працею чи навчанням. А що тоді з іншою відпусткою? Тобто wakacjami?
Справа тут настільки цікава, що я вирішила провести невелике мовне слідство.
Ще зовсмі недавно, тобто у 80-ті роки минулого стліття, Słownik języka polskiego вказував таке визначення цього слова: «okres wolny od zajęć szkolnych», тобто період вільний від шкільних занять, і на wakacje могли вирушити учні та студенти. Українською у цьому значенні слово wakacje найкраще перекласти як «літні канікули». Варто також запам’ятати, що wakacje у контексті переви в школі стосуються літа, для зимових канікул у школі є інше слово — ferie.
Якщо ви заглянете до Словника польської мови (Słownik języka polskiego) в Інтернеті, то дізнаєтеся, що wakacje — це також «okres wolny od pracy i obowiązków», тобто період, вільний від обов’язків та роботи. Отже, дорослі теж можуть мати wakacje, наприклад: oni też mają prawo czekać na wakacje — чекати на відпустку, planować wakacje — планувати її, cieszyć się z wakacji — насолоджуватися відпусткою.
Це приклад того, як з часом значення слова розширюється. А від чого все почалося? Від латинської мови, звісно!
Іменник vacatio в латинській мові означає «звільнення», походить він від vacare — бути вільним, порожнім, незайнятим (так-так, від нього теж походить сучасна «вакансія»).
Запрошую послухати Розмовник у доданому файлі.
Яна Стемпнєвич