X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Музика на слух: як навчають народній музиці на Розточчі

19.09.2020 19:39
З 2007 року у Янові Люблінському, де живе пан Збіґнєв Бутрин, він разом із сином Кшиштофом та невісткою Мартою почали творити Школу суки білґорайської, навчаючи усіх охочих гри на цьому інструменті, а також і на інших
Аудіо
  • Школа суки білґорайської у Янові Люблінському
       , :
Збігнєв Бутрин веде урок у Школі суки білгорайської, фото: архів Фонду "Стара дорога"фото: архів Фонду "Стара дорога"

У радіожурналі «Витоки» ми продовжимо розмову про інструмент з Розточчя – сука білґорайська або коцудська. Ми вже дізналися, що це за інструмент, як на ньому грати, коли про нього згадували. Вперше Збіґнєв Бутрин запрезентував суку під час обрядового дійства «Святвечір - Wigilia», яке організував Етнографічний музей у Варшаві у 1993 році, а наступного року майстер отримав спеціальну відзнаку на Загальнопольському фестивалі капел і народних співаків у Казімєжі Дольному на Віслі. Тоді, коли Збіґнєв Бутрин почав грати на цьому інструменті мелодії, він зрозумів, що інструмент має в собі архаїчне звучання, яке раніше не зустрічалося, наче музика з давніх літ вертається до нас.

Збіґнєв Бутрин і його учні, фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському Збіґнєв Бутрин і його учні, фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському

З 2007 року у Янові Люблінському, де живе пан Збіґнєв, він разом із сином Кшиштофом та невісткою Мартою почали творити Школу суки білґорайської, навчаючи усіх охочих гри на цьому інструменті, а також і на інших. Через школу пройшло чимало людей. Вона є унікальним явищем для цього регіону. Там також народився фестиваль «Na rozstajnych drogach» (укр. – «На перетині доріг»), який відбувається у навколишніх селах і має на меті знайомити людей зі всієї Польщі з регіональними народними традиціями та музикантами.

То хто грає на суці? Де вже її чули у світі? Розповідає Збіґнєв Бутрин:

- Спочатку навчився грати мій син Кшиштоф, який грає ще краще, ніж я. Він більше грає. Але учнів, які вийшли з цієї школи, такої неформальної Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському, є близько 50-ти людей. Це – діти, а також старші люди – після навчання на кількох факультетах, зовсім з різних галузей. Вони грають у різних гуртах. Наприклад, перша сука білґорайська, яка ширше пішла у світ, це був інструмент для Капели з села Варшава (пол. - Kapela ze wsi Warszawa). Їхня музикантка пані Аня брала у мене перші уроки гри. Далі вона вже вчилася у професорки Марії Помяновської, яка працює у Краківській музичній академії. І саме вона поширює суку по світі – у Африці, Азії, Китаї, Японії та у інших країнах. Вона має більші можливості. А ми більше граємо для себе і також маємо свою школу. Це – навчання грі на слух, без нот, це – безпосередня передача музики, як колись це передавали майстри-музиканти наступним покоління, так і ми цього дотримуємось. Ще таким відомим європейським і польським митцем, який грав на суці, є Кшесімір Дембський, який також брав у мене короткі уроки гри. І ще багато інших таких відомих артистів.

Учні Школи суки біґгорайської , фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському Учні Школи суки біґгорайської , фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському

Що це для вас означає – гра на цьому інструменті і також виготовлення його, і не тільки суки, а й інших інструментів?

- Я є тим, хто єднає ці покоління – син грає, зараз уже і внук почав грати, можливо, також і внучка гратиме. Я дуже хочу, аби молодь не покидала цієї традиції, аби вона цьому вчилася. Ми дотримуємося регіональної традиції звідси – від Янова Люблінького 15-20 км на північ, південь, схід і захід. Це – досить вузьке коло, ми не запозичуємо музики з інших регіонів. Граємо суто нашу етнічну музику, як ми на неї кажемо «ординацьку». Це – західне Розточчя, оскільки сам Янув Люблінський вже на краю білґорайської рівнини, яка входить до складу Сандомєрської пущі. І це західне Розточчя, його підніжжя.

А які ще мелодії були популярні на Розточчі, що гралося саме на суці?

- Окрім оберків, у нас досить типові є полька-дриґана, чи полька-кулявка, полька-пикана. Дриґана, або ще по-іншому її називають trzęsionka. Можливо, в інших регіонах вони менш відомі, але це були досить популярні танці, навіть не мелодії і не пісні. Дуже відомі також є і пісні на oczepiny (обряд знімання весільного вінка) на весіллях. Ці пісні були дуже сумні. Група співачок зустрічала весільних гостей, збиралися біля молодої і співали.

Учні та вчителі Школи суки біґгорайської , фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському Учні та вчителі Школи суки біґгорайської , фото: архів Школи суки біґгорайської у Янові Люблінському

З чого варто почати, аби навчитися грати на цьому інструменті?

- Найкраще приїхати у це місце, де була ця музика. Це – Яновські ліси, 5 км від Янова Люблінськго. Там я маю маленький будиночок - свою майстерню. Це місцевість Шклярня. Можна доторкнутися до цього інструменту, подивитися весь процес, як він будується – від шматка дошки, як видовбується, як клеїться і кінцевий ефект, коли на суці можна зіграти. Це – найкращий ефект, аби все побачити на власні очі, щоб безпосередньо усе відчути. Також ми маємо на сторінці Szkoła suki biłgorajskiej (укр. - Школа суки білґорайської) можна також переглянути наші записи, що ми робимо і де знаходимось.

Скільки часу ви присвячуєте на творення інструменту?

- Зараз я на пенсії. Я ще маю якісь інші заняття, але стараюся щотижня працювати над інструментами. Це також залежить від настрою - як налаштована психіка, чи сприятливий день чи ні. Але приблизно один інструмент я роблю півтора місяця. Від початку і до кінцевого ефекту, налаштування інструменту і грання на ньому. Близько двох тижнів я тримаю інструмент у себе вдома і постійно його настроюю. Треба бути дуже уважним у цьому налаштуванні. Аби він вийшов на свій своєрідний «нуль».

https://www.youtube.com/watch?v=l0Ca6ALMwdQ

Чи достатньо у Польщі фестивалів, конкурсів, місць, де можна показувати цю культуру, цей інструмент?

- Був такий час під кінець 70-х років, у 80-х, коли не було цих традиції, вони зникали, не було забав. Колись були клуби рільника, молодіжні клуби у селах, Кола сільських господинь і зараз це життя відновлюється. Люди, особливо з великих міст, шукають цього коріння. І так це відбувається. Створюються фолькові гурти, у яких та давня музика може трошки по-іншому звучить, є також і електроніка. Але це добре, що кожен шукає того свого стержня, коріння. І, як ми зустрічаємось десь, люди з різних кінців Польщі, ми бачимо різні зміни – етнічні, музичні, танцювальні. Це – обмін. Наприклад, кашуби приїдуть у Сілезію, чи навпаки, чи Мазовше поїде кудись. Це справді рухається у доброму напрямку.

У матеріалі прозвучала музика у виконанні Збіґнєва Бутрина, Яніни Хмєль, Марти Ґрабан-Бутрин і Кшиштофа Бутрина, а також гурту Капела Борного з Підзамча

Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі

Мар’яна Кріль