Польща, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну опинилася на передовій лінії потенційного збройного конфлікту. Генерал Вєслав Кукула, начальник Генштабу Збройних сил Польщі, заявив про необхідність значного збільшення чисельності армії та відновлення загальної військової служби у відповідь на зростаючі загрози.
Демографічна криза ускладнює набір нових військовослужбовців, тому прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск оголосив про введення з 2027 року добровільної військової підготовки для всіх дорослих чоловіків, що дозволить щорічно залучати до 100 000 добровольців і збільшити чисельність армії з резервістами до 500 000 осіб. Така стратегія нагадує швейцарську модель оборони, де кожен громадянин проходить базову підготовку і може бути мобілізований у разі потреби.
Генерал Мацєй Кліш, оперативний командувач польських Збройних сил, зазначив, що відновлення обов’язкової військової служби є неминучим, і Польща має прагнути до наявності близько семи мільйонів резервістів. Генерал Боґуслав Пацек підкреслив, що головне — це не кількість, а якість військових спроможностей: сучасне оснащення армії є необхідним для ефективної оборони. Польща розробляє масштабну стратегію оборони, де важливу роль відіграє не тільки чисельність, але й якість підготовки та здатність адаптуватися до умов сучасної війни.
Обидві країни, Польща та Україна перед обличчям нових безпекових викликів, розробляють стратегії, які спрямовані на зміцнення їхніх оборонних можливостей і підвищення економічної стабільності. У цьому контексті угода між Україною та США щодо співпраці у сфері надр та військові ініціативи Польщі є важливими кроками для зміцнення національної безпеки та стратегічного партнерства в регіоні.
Угода між Україною та Сполученими Штатами Америки щодо співпраці у сфері надр стала предметом жвавих дискусій у політичному та експертному середовищі. Хоча, на перший погляд, цей документ має суто економічний характер, з часом його стали розглядати як елемент стратегічного партнерства між державами, а іноді навіть як потенційну складову системи гарантій безпеки для України.
Незважаючи на те, що американська сторона не вимагає ратифікації угоди, в Україні активно просували її через Верховну Раду. Це викликає питання щодо юридичної доцільності такої ініціативи та її відповідності Конституції України, яка визначає надра, як власність народу. Політолог і юрист Олексій Буряченко зазначає, що ратифікація угоди парламентом — це шлях до її максимальної юридичної легітимності, адже угода стосується природних ресурсів, які належать народу, і потребує політичного рішення Верховної Ради. У свою чергу, Конституція України передбачає пріоритетність ратифікацій міжнародних угод над національним законодавством.
Питання «гарантій безпеки», яке неодноразово порушував президент України Володимир Зеленський, залишається відкритим. Як підкреслює політолог, прямого посилання на «гарантії безпеки» в угоді немає, оскільки це політичний сигнал, а не юридичне зобов’язання. Експосол України в Польщі Андрій Дещиця додає, що угода є дипломатичним інструментом, а не механізмом досягнення миру. Попри відсутність юридичних зобов’язань щодо безпеки, угода може стати важливим кроком для економічного розвитку, залучення міжнародних інвестицій, стимулювання добувної галузі та післявоєнної відбудови України.
Програму «На прицілі» можна прослухати у прикріпленому аудіофайлі.
Вікторія Машталер/Тарас Андрухович